Стрижка кокапу в Києві

Кокапу — це жива суміш грайливості, розуму та ніжності, яка народилася зі щасливого союзу Кокер-спанієля і Пуделя. Саме тому кокапу поєднує в собі найкращі якості обох порід: від спанієля він отримав добрий, довірливий характер, а від пуделя — розум, гіпоалергенну шерсть і харизму маленького естета. Перші цуценята кокапу з’явилися у 60-х роках у США — спочатку як експеримент для створення “ідеального домашнього собаки”, а згодом ця суміш підкорила світ і стала окремою породою з мільйонами прихильників.

Кокапу бувають трьох основних типів — ті, що з’явились унаслідок схрещення пуделя з американським кокер-спанієлем, англійським кокером або з іншими кокапу. Залежно від розміру пуделя, у крові якого від 50 до 75 % «пухнастої» генетики, собаки можуть бути мініатюрними (Mini), середніми (Medium) або більшими (Standard), проте в більшості випадків вага дорослого кокапу не перевищує 10–15 кг. Це собака, зручна для життя як у квартирі, так і в приватному будинку, — головне, щоб біля нього був хтось, кого можна любити.

Його шерсть — предмет окремого захоплення. М’яка, хвиляста або завиткова, неймовірно приємна на дотик, вона створює той самий образ “живої іграшки”, який змушує перехожих зупинятись. Але за красою прихована відповідальність — така шерсть потребує регулярного догляду: стрижки кокапу, розчісування, делікатного миття. Зате вона рідше викликає алергію, не линяє великими клаптями і дарує власнику відчуття, що він торкається хмаринки.

Щодо характеру — кокапу ніби народжені, щоб бути «друзями всім». Вони товариські, дуже людяні, легко навчаються і тонко відчувають настрій господаря. Їм подобається бути частиною вашого життя — і пекти з вами печиво, і разом засинати на дивані, і розважати гостей своїми кумедними стрибками. Цуценята кокапу — справжні енергетики: пустотливі, жваві, без краплі агресії, але з безмежною допитливістю. Їх потрібно соціалізувати з раннього віку, навчати з ласкою, адже вони дуже чутливі до інтонацій, інтонація для них важливіша за команди.

Цікаво, що кокапу не мають офіційного визнання серед традиційних кінологічних клубів, але це не заважає породі впевнено займати місце серед найулюбленіших сімейних собак у світі. Їх купують люди з алергією, сім’ї з дітьми, літні люди — бо вони адаптивні, щирі та зворушливо віддані.

Здоров’я кокапу зазвичай міцне, особливо у собак від відповідальних заводчиків. Та все ж, як і у всіх змішаних порід, можуть траплятись спадкові проблеми — з вухами, очима, колінами або шкірою. Через вуха, що щільно прилягають і погано вентилюються, потрібно регулярно перевіряти слуховий канал. У плані довголіття кокапу тішать своїх власників — вони живуть у середньому 12–15 років, а з правильним доглядом, харчуванням і регулярним грумінгом — навіть більше.