Бірманську породу котів всі впізнають одразу. Шовкова шерсть кольору вершкового крему, лапки в білих “шкарпетках” і погляд, у якому синіє саме небо. Бірманська кішка — порода, яка не прагне бути першою. Вона вже є винятком. Її присутність — це повага, але без зверхності.
У легендах бірму називають “священною кішкою Бірми”. Нібито колись у храмі, де поклонялися богині з золотими очима, жив старий жрець і його біла кішка. Коли храм захопили вороги, і жрець загинув, кішка ступила на нього лапами й подивилась на статую богині — її шерсть стала золотистою, очі — небесно-синіми, а лапки залишилися білими — як символ чистоти. З того часу кожна бірма несе в собі частинку цього міфу: щось недоторкане, але надзвичайно ніжне.
Що відрізняє бірму від інших “красунь”? Вона не має гламурного блиску, як перс. І не така нордична, як сіам. Вона — ніби перше молоко: тепла, ніжна, без тіні агресії. Її шерсть — середньої довжини, без підшерстя, м’яка, наче кашемір, і не заплутується. А от мордочка та вушка — контрастного кольору: шоколадного, кремового, блакитного — залежно від відтінку. Все це виглядає ніби витвір художника, який вирішив створити “кішку для обіймів”.
А характер? Бірма — це дипломат. Вона не нав’язується, але завжди знає, де ти. Вона любить бути поруч, особливо коли ти не в гуморі. Це кішка, яка не тікає від дітей, але й не терпить грубощів. Вона вміє розділяти простір — не розчиняючись у тобі, але й не тримаючись осторонь. Її голос тихий, майже шепіт — коли бірма щось каже, це завжди важливо. І найприємніше — вона завжди ніби усміхається.
Щодо різновидів — вони є, але не багато. Основні кольори — сил-пойнт (шоколад), блю-пойнт (блакитний), лілак-пойнт, ред-пойнт. У всіх — контрастна мордочка, шкарпетки на лапках і ті самі небесні очі. Європейські лінії бірми відрізняються м’якшою формою тіла, американські — більш виразними рисами. Але суть — не змінна.
Грумінг Бірманської кішки не потребує великих зусиль, хоч вона виглядає, ніби щойно з фотостудії. Регулярне розчісування — і шерсть блищить, як атлас. Її можна спокійно мити, вона не боїться води — хоча, як справжня леді, цінує делікатність. У грумінг-салоні бірма розкривається особливо: миття, сушка, полірування шерсті — і вона знову виглядає так, ніби щойно з храму.
