Здається, у кожного власника собаки була ця сцена: Ви шукаєте другу шкарпетку, а Улюбленець вже мчить коридором, щільно затиснувши її в пащі. І сміх, і гріх. Але чому саме носки? Це ж не ковбаса, не іграшка і точно не щось, що мало б викликати таку пристрасть. А головне — як із цим бути, коли крадіжки стають систематичними?

Ваша собака не злодій — вона нюхач-романтик

Собаки тягнуться до запаху. І ваші носки — це просто концентрований аромат господаря. Пот, шкіра, ваші феромони — усе це створює для пса затишний, знайомий запаховий коктейль. Коли він забирає носок і несе його у свою лежанку, це радше прояв любові, ніж злочин. Він просто хоче бути ближче до вас. У дикій зграї тварини сплять носами одне до одного — це їхній спосіб створити зв’язок. А ваш носок — це ваша віртуальна присутність.

Можливо, їй нудно. Або вона шукає реакції

Коли собака живе в рутині без нових вражень, іграшок, завдань чи активностей — вона знаходить собі розваги. А що веселіше, ніж вкрасти носок і влаштувати погоню по хаті, підсвічену криками: «А ну віддай!»? Саме ця сцена — справжнє щастя для пса, бо вона активує гру, увагу господаря і цілий спектр емоцій. І навіть якщо Ви насварите — реакція вже є. І це набагато цікавіше, ніж лежати і дивитись у стіну.

Як зупинити носковий терор?

Перше, що слід прийняти: собака не зміниться за один день. Для неї це вже або гра, або заспокійливий ритуал, або (о, жах!) спосіб привернути увагу. Тому процес “відучування” — це не “відбери носок і нарікай на долю”, а ціла стратегія.

Почніть з найпростішого — усуньте спокусу. Не кидайте носки по квартирі. Прання має бути недосяжним. Закривайте двері у ванну, ховайте речі в кошик із кришкою. Собака не краде те, чого не бачить і не зможе дістати.

Але цього мало. Якщо Хвостик вже знає смак перемоги (і носків), потрібно щось взамін носків. Улюблені іграшки, мотузки, кісточки, що пахнуть куркою — усе це має лежати на видному місці. Бачите, що собака знову потягнула шкарпетку? Не сваріться. Скажіть: “О! А хочеш м’ясце?” — і запропонуйте щось цікавіше в обмін. При цьому не варто бігати за нею, кричати або влаштовувати цирк. Бо для собаки це — найкраще телешоу. І вона щоразу повторюватиме цю виставу.

Чудово працює команда “дай” або “відпусти”, але вона не народжується на крик і стрес. Вчіть її спокійно, із заохоченням. Собаки дуже швидко запам’ятовують вигоду — “віддала шкарпетку — отримала щось смачніше”. Або ще краще: “не взяла шкарпетку — отримала похвалу й обійми”.

Якщо носок — це вже “антистрес” і собака спить з ним у лежанці, просто переведіть це в позитив. Дайте їй стару футболку або легкий шарф з вашим запахом — безпечний, великий, і не такий важливий, як нові шкарпетки з магазину. Це задовольнить її потребу мати “частинку господаря” поруч.

І, нарешті, не забувайте про активність. Більшість дивних собачих звичок з’являються тоді, коли тварина має забагато енергії та замало пригод. Тому прогулянки, задачі, ігри та тренування — найкраща профілактика носкових нападів. Втомлена собака — щаслива собака. І значно менш злодійкувата.😁