Коти — істоти загадкові. Вони не виражають своїх емоцій так відкрито, як собаки, і часто здаються відстороненими. Та кожен власник хоча б раз ловив себе на думці: «Мій кіт знає, що я сумую». У моменти тривоги чи втоми улюбленець може раптово пригорнутись, потертись щокою, лягти поруч. Але чи це справжнє співпереживання, чи просто збіг? Чи мають коти здатність розпізнавати емоційний стан людини, чи ми лише приписуємо їм людські риси? Ці питання останніми роками почали серйозно вивчати науковці, і деякі відкриття справді вражають.

Наукові дослідження

Дослідження показують, що коти здатні розпізнавати емоції людини за допомогою комбінації сигналів — візуальних, звукових та хімічних. Зокрема, експерименти Університету Париж-Нантер показали, що коти можуть зіставляти емоційні вирази обличчя людини з відповідними голосовими інтонаціями. Якщо їм показували фотографії людей із радісним або злим виразом обличчя і одночасно вмикали відповідні аудіозаписи, тварини демонстрували виражену реакцію: на «сердитих» людей дивилися довше, тримали вуха насторожі або відверталися. Це свідчить про здатність котів до міжмодального розпізнавання — вони не просто бачать або чують, а об’єднують ці сигнали для формування уявлення про емоційний стан людини.

Ще один напрям досліджень — запахи. У 2020-х роках були проведені спостереження, які довели, що коти реагують на емоційні феромони людини. Коли тварина потрапляла в кімнату з одягом людини, яка нещодавно пережила стрес або страх, її поведінка ставала обережнішою: коти нюхали річ довше, уникали активності, більше ховались. Це підтверджує гіпотезу, що коти вловлюють хімічні маркери емоцій і реагують на них.

Не менш цікавими є поведінкові реакції: дослідники відзначають, що коти дійсно змінюють свою активність відповідно до настрою господаря. Наприклад, у дослідженні, опублікованому в журналі Scientific Reports, коти виявляли більше ініціативи до контакту з господарем, коли той демонстрував спокій або позитив, і навпаки — менше цікавились, коли людина була роздратована чи ігнорувала їх.

Біологічні основи емоцій у котів

Хоч коти не здатні висловлювати емоції словами, їхня нервова система має багато спільного з людською. Основні емоційні реакції регулюються схожими структурами мозку, зокрема лімбічною системою — саме вона відповідає за страх, задоволення, прихильність. У кішок, як і в людей, діють ті самі нейромедіатори: серотонін впливає на настрій і спокій, дофамін — на мотивацію і задоволення, а окситоцин — на формування прив’язаності. Саме тому кіт може не лише відчувати емоційні стани сам, а й «зчитувати» їх у своїх господарів через спостереження та звички.

З точки зору еволюції, здатність до розпізнавання емоцій людини могла сформуватись у домашніх котів як корисна адаптація. Попри те, що коти одомашнились не так давно — вони вже навчилися жити поряд із людьми й реагувати на сигнали, які вказують на небезпеку, турботу чи заохочення. Підлаштовуючись під настрій господаря, вони могли отримати більше їжі, тепла або уникнути конфлікту. Тож біологічно коти цілком здатні не лише на власні емоції, а й на сприйняття емоцій іншого виду — нас із вами.

Спостереження власників

Майже кожен власник кішки чи кота рано чи пізно стикається з відчуттям, що тварина “щось розуміє”. У дні, коли болить голова чи тягне втома, кіт не чіпає — лягає тихо поруч, мовчки. А от коли настрій піднесений — може стрибати, муркотіти, вимагати уваги. Особливо вражають історії, коли кіт починає лягати на груди чи живіт господаря — а пізніше лікарі знаходять там проблеми зі здоров’ям. Деякі люди впевнено кажуть: «Мій кіт відчуває все».

Ці розповіді, звісно, є суб’єктивними — але не менш важливими. Спостереження у реальному житті підкріплюють ідеї науковців. Проте слід бути обережними: ми схильні до антропоморфізму — тобто приписуємо тваринам людські риси, яких вони насправді можуть не мати. Іноді поведінка кішки пояснюється не емоційною чуйністю, а звичкою чи пошуком зручного місця. Саме тому важливо поєднувати досвід власників із об’єктивними науковими даними, щоби не створювати хибні уявлення, навіть якщо вони дуже зворушливі.

Висновки

Сучасні дослідження підтверджують: коти здатні розпізнавати емоції людини через інтонацію голосу, міміку обличчя, запахи й поведінку. Їхній мозок має достатньо ресурсів, щоби реагувати на настрій господаря, а багаторічне співіснування з людьми лише посилило цю здатність. Проте залишається багато запитань: чи дійсно кіт співпереживає, чи просто підлаштовується? Чи має він емоційну емпатію, чи це умовний рефлекс на зміну поведінки людини?

Усе більше фактів свідчать: коти не настільки байдужі, як ми звикли думати. Вони спостерігають, аналізують і реагують. І хоча наука ще тільки підходить до розуміння глибини цього зв’язку, для багатьох людей відповідь уже очевидна: «Мій кіт точно все відчуває».