Напевно кожен власник собаки знає цей момент: собака сидить, дивиться на тебе з висунутим язичком, трохи заплющеними очима і піднятими куточками губ. Виглядає так, ніби усміхається — щиро, тепло, навіть з гумором. Господарі часто впевнені на всі сто: «Мій собака точно сміється, коли я приходжу з роботи!» або «Він знає, коли пожартував — і усміхається». Але чи справді собаки можуть усміхатись так, як це роблять люди? Чи це природне положення морди, якого ми просто хочемо наділити емоційним змістом?
Усмішка — один із найунікальніших способів невербального спілкування в людей. Це вияв емоцій, соціального зв’язку, радості, іронії. Але чи мають тварини щось схоже? І якщо так — чи собаки свідомо використовують усмішку, щоби спілкуватися з нами, чи це лише відображення тілесного стану? Сучасна наука вже має що сказати з цього приводу — і частково підтверджує те, у що ми так хочемо вірити.
Наукові дослідження: чи існує «усмішка» у собак?
Виявляється, у собак є щонайменше один мімічний вираз, який дуже схожий на людську усмішку: це розслаблена паща, відкритий рот із піднятим язиком, підведені кутики губ і м’який погляд. У багатьох дослідженнях цей вираз класифікується як «вираз радості або підвищеного комфорту». Зокрема, вчені з Університету Портсмута, які розробили DogFACS — систему аналізу міміки собак, виявили, що підняття губ і активність м’язів, схожих на ті, що відповідають за людську усмішку, часто супроводжують позитивну взаємодію з людиною.
Крім того, у 2017 році дослідники виявили, що собаки виявляють вищу мімічну активність саме у присутності людей, а не тоді, коли просто отримують їжу. Тобто, усмішка може бути не лише фізіологічним рефлексом, а й соціальним сигналом — намаганням встановити емоційний зв’язок. Це ставить усмішку в категорію комунікативних інструментів, які собаки, можливо, розвинули в ході співжиття з людьми.
Додатково, експерименти показали, що собаки здатні наслідувати людські емоції, включно з мімікою. Якщо людина усміхається — собака може «відповісти» схожим виразом. Це не обов’язково усмішка в людському сенсі — але вона щонайменше має функцію емоційного відгуку і позитивного підкріплення.
Біологічна основа емоційної міміки у собак
Щоби зрозуміти, чи можуть собаки усміхатись, потрібно зазирнути під шкіру — буквально. У собак є м’язи, що дозволяють їм рухати губами, піднімати їх та змінювати вираз морди. Один із ключових м’язів — levator anguli oris — відповідає за підйом куточків рота, що створює ефект «усмішки». Хоча ці м’язи не так розвинені, як у людини, вони достатньо чутливі, щоби демонструвати емоційні зміни через морду.
Але ще важливішим є гормональний фон. У моменти взаємодії з людиною в собаки різко підвищується рівень окситоцину — того самого «гормону любові», який викликає відчуття тепла, прив’язаності й задоволення. І цей гормон буквально запускає реакції тіла — в тому числі розслаблення м’язів морди. У поєднанні з умовами комфорту, безпеки та довіри, це цілком може виглядати як… усмішка.
І, звісно, не варто забувати про розвиток. Собаки — перші тварини, що пройшли тисячоліття одомашнення поруч із людьми. Вони не просто навчилися розуміти наші сигнали — вони почали формувати свої, пристосовані до наших очікувань. Тому цілком імовірно, що деякі міміки, які ми трактуємо як «усмішку», з’явились у процесі співіснування — бо саме ті собаки, які здавались «емоційно виразними», більше подобались людям і краще виживали.
Спостереження власників
Мільйони відео в мережі, тисячі історій у соцмережах — і всі вони про одне: собаки, які, здається, усміхаються. Хтось пише, що пес «посміхається зубасто» щоразу, коли бачить повідок. Хтось — що улюбленець «жартує», грає роль провини. Є випадки, коли собака, почувши сміх господаря, теж починає відкривати пащу, хрюкати, «посміхатись» і навіть імітувати «хіхікання». Чи це просто співпадіння? Чи справді собака здатен переймати і відображати наш настрій?
У багатьох порід, особливо у лабрадорів, золотистих ретриверів, бордер-колі, частіше помічають «усмішку» як окрему рису. Це може бути як спадкова особливість морди, так і вивчена поведінка. Деякі собаки розуміють, що певна міміка викликає позитивну реакцію в людей — більше ласки, похвали, уваги. Тож вони повторюють її як частину взаємодії.
Це виглядає дуже мило, але водночас змушує замислитись: ми бачимо справжню емоцію чи лише вдалу ілюзію?
Висновки: що ми можемо сказати напевно?
Собаки можуть демонструвати міміку, що нагадує усмішку — і в багатьох випадках вона справді є проявом радості, комфорту, дружності. Наукові дослідження підтримують цю ідею, вказуючи на зв’язок між мімікою, гормональними змінами та соціальною взаємодією. Проте не всі «усмішки» однакові. Частина з них — природна форма морди або результат фізіологічного стану. Інші — складні соціальні сигнали, які ми можемо неправильно тлумачити.
Та попри це одне залишиться беззаперечним: зв’язок між людиною і собакою настільки глибокий, що навіть спроба собаки «усміхнутись» може бути справжнім відгуком на любов, увагу та спільну історію тисячоліть довіри. І, можливо, саме це — найщиріша усмішка з усіх.
