Дворові коти з’являються непомітно: сидять біля під’їзду, гріються на автомобільному капоті, ховаються у кущах під дитячим майданчиком. Харчуються на смітниках. Не дикі, не свійські — ті, що між. Вони не мають ошийників і будинків, але мають звички, спогади, місця, до яких повертаються. Їх називають «бездомними», але насправді вони домашні, просто їхній дім — це наш двір. Ми для них — єдине, що нагадує про доброту, турботу, життя, у якому є сенс.
Багато хто народився просто не в тому місці. Інші — колишні домашні, яких зрадили. Вони не обрали вулицю — її їм залишили. І тепер, у дощ, спеку чи мороз, вони виживають поруч із нами, мовчки дивлячись на світ, де люди мають ключі від дверей, а вони — лише шанс, якщо ми його дамо.
Їм потрібна не жалість, а відповідальність
Підгодувати кота раз — це жест. Підгодувати вдруге — вже відповідальність. Їм не потрібні сльози чи лайки в соцмережах. Їм потрібно, щоб миска була на одному й тому ж місці, щоб вода не стояла три дні, щоб їжа не зникала зі снігом чи сваркою сусідів. Дворовий кіт не виживе якщо йому не їсти щодня.
Але допомога має бути з розумом. Варто годувати в одному місці, не залишати сміття, не провокувати конфліктів із мешканцями, не створювати безлад. Якщо Ви починаєте піклуватися — ви стаєте частиною їхнього життя. І ця роль важливіша, ніж здається. Бо навіть якщо Ви не зміните світ — Ви зміните весь світ для однієї істоти.
Догляд за дворовими котами — реально і просто
Багато людей навіть не уявляють, як легко допомогти вуличному коту вижити. Один тюбик протиблошиного засобу за 100 гривень — і тварина на 30-60 днів захищена від кліщів, бліх, свербежу, інфекцій. Таблетка від глистів, захована в шматочку паштету — і кіт не страждатиме від паразитів, які з часом можуть його вбити.
Потрібно лише трохи уваги. Зробіть простий укритий куточок у дворі — стару коробку з теплим рушником чи шматком пінопласту. Взимку це не притулок — це життя.
Грумінг дворових котів
Ми звикли думати, що грумінг — це лише для виставкових Улюбленців. Але насправді догляд за шерстю — це питання виживання, навіть для вуличних котів. Особливо для тих, хто має довгу чи середню шерсть — таких, на жаль, теж викидають. Без регулярного розчісування в них швидко з’являються ковтуни, які болять, стягують шкіру, а згодом — викликають гнійники й грибок. Важка шерсть заважає руху, порушує терморегуляцію, притягує бліх.
Якщо ви бачите такого кота у дворі — навіть разова допомога змінює його стан. Розчешіть, підстрижіть ковтуни або занесіть до грумінг-салону, який працює з вуличними тваринами. Багато грумерів готові прийняти такого «пацієнта» — просто напишіть, запитайте.
Що робити, якщо не можеш забрати додому
Не кожен може впустити кота у свою квартиру. Але впустити в серце — може кожен. Якщо у Вас алергія, оренда, діти, пес або просто не вистачає сил — це не причина нічого не робити. Бо насправді турбота — це не лише «взяти додому». Турбота — це поставити миску з теплою їжею, коли на вулиці мінус. Це віднести ковдрочку в знайоме укриття. Це просто запам’ятати цього кота — і не пройти повз.
Якщо Ви не можете взяти, допоможіть тому, хто бере. Можна пожертвувати кілька гривень волонтерам, принести корм у притулок, поділитися постом у соцмережах. А ще краще — знайти хвилину і самому зробити щось руками. Навіть найменше діло, зроблене з любов’ю, важливіше за тисячу слів.
Ми звикли говорити, писати, обурюватись. Але коти не читають соцмережі. Вони не розуміють підписів під фото. Їм не допоможе репост. Їм допомагає лише дія. Не сльози. Не «мені так шкода». А миска. Укриття. Таблетка. Людина, яка не пройшла повз.
Кожен із нас — не випадковий перехожий, а шанс. Шанс на виживання. Шанс на життя без бліх, голоду і страху. Навіть якщо Ви не врятуєте всіх — для когось одного Ви станете цілим всесвітом. І, можливо, саме завдяки Вам цей кіт завтра не зникне. А сидітиме в сонячних променях, облизуючи лапу, й спокійно вдихатиме повітря, знаючи: тут є люди. Тут є доброта. Тут можна жити.
