Як виглядали собаки у Давньому Римі та Єгипті
Грумінг — це не вигадка сучасності. Людство почало турбуватися про вигляд своїх Улюбленців ще тоді, коли піраміди були щойно зведені, а гладіатори лише тренувались у перших аренах.
У Стародавньому Єгипті собака вже була символом статусу, охоронцем душі, компаньйоном у житті й після смерті. Їх зображували на фресках, прикрашали прикрасами, а іноді — навіть муміфікували разом із господарем.
Особливим шануванням користувались собаки типу тезем (Tesem) — тонкі, граційні, схожі на сучасних фараонівських собак або слюгів. Вони мали коротку блискучу шерсть, витончену мордочку й завжди охайний вигляд. Археологи знаходили зображення, де таких собак чистять, гладять і навіть прикрашають стрічками. Тобто навіть у 3000 році до н.е. існувала форма догляду — естетичної та функціональної.
Для єгиптян краса собаки була не розкішшю, а відображенням внутрішнього світу господаря.
У Стародавньому Римі усе було ще цікавіше. Там собака — це вже частина повсякденної культури: від охорони вілл до товаришування жінкам у вищому суспільстві.
Знатні римляни тримали маленьких собачок, схожих на пекінесів або болонок. Вони прикрашались ошийниками з дорогоцінних металів, а їхнє хутро регулярно розчісували. Письмові джерела описують «slaves for grooming», тобто окремих слуг, які займались доглядом за собакою — чистили шерсть, мили лапи, змащували шкіру олією. Так, уже тоді Улюбленцям робили масляні масажі, щоб запобігти сухості та паразитам.
До речі, в римських джерелах згадується використання обпаленого вапна та попелу для очищення шерсті — рання форма шампуню!
Обидві цивілізації створювали культуру догляду, у якій грумінг був тісно пов’язаний із духовністю, соціальним статусом і… модою.
Коли з’явився перший салон для тварин
Перший задокументований салон для собак з’явився… в Парижі, звісно ж. Столиця стилю, розкоші та перших кроків організованого грумінгу. Це сталося в середині XVIII століття, коли пуделі, болонки та інші декоративні породи стали невід’ємною частиною світського життя. Французькі дами вимагали для своїх собак того ж, що й для себе: зачісок, чищення, пудрення.
Перший салон називався “Toilettage pour Chiens” — буквально “туалет для собак”, і пропонував миття, підстригання, вичісування та ароматизацію шерсті. Усе це супроводжувалося ароматичними оліями, порошками з лаванди та троянди, та навіть фарбуванням шерсті — вже тоді!
Пуделі вважались символом аристократизму, і мода на стрижки прийшла саме з Франції. Господарі бажали, щоб їхній Хвостик мав такий же вигляд, як і вони — чистий, стильний, витончений.
Цікаво, що деякі собаки мали своїх персональних грумерів. І хоча ці послуги коштували недешево, попит був шалений. Грумінг на той час уже став частиною соціального статусу, а собака — “модним аксесуаром”, який вимагав догляду не менше, ніж шовкова сукня чи зачіска з напудреною перукою.
Історія виставкових стрижок і моди на пуделів
Пудель — це, без перебільшення, перший собачий модник в історії. Його стрижки — це еволюція, що народилася зі змішаного коду: функціональність, стиль і демонстративність.
Спочатку пудель був мисливським собакою для води. Щоб він не замерзав під час полювання в холодних річках, частину шерсті залишали для тепла — на грудях, суглобах і навколо серця. Все інше зістригали, щоби собака не важив зайвого, не заплутувався в кущах і не тягнув воду на собі. Саме так народився той класичний «пуделиний силует» — кульки, помпони, хмари шерсті на лапах і голе тіло.
Але коли пудель потрапив у вітальні аристократії — функція стала модою. У Франції XVIII–XIX століть із пуделів почали робити справжні витвори мистецтва. Їм робили вишукані фігурні стрижки, прикрашали бантиками, фарбували шерсть, виводили в люди. Почались перші неофіційні «виставки», де головним був не послужний список собаки, а його вигляд.
Уже в XX столітті з’явились офіційні грумінг-стандарти для виставок, і саме пудель став першою породою, для якої ці стандарти закріпили письмово. Звідси народились такі відомі стрижки, як “Continental”, “English Saddle”, “Modern” — кожна з них має свою ідеологію, правила симетрії, баланс об’єму й навіть філософію презентації.
Сьогодні пудель — головна зірка виставкового грумінгу. Але за цим стоїть величезна історія: від болотистих полювань до червоних доріжок виставок у Нью-Йорку та Парижі.
Еволюція інструментів
Людина завжди прагнула приборкати дикість — навіть у шерсті. Перші інструменти для грумінгу не мали нічого спільного з сучасними тримерами чи щітками. У часи первісних племен собак вичісували зубцями з кістки, черепашками, гострим кременем або кам’яними скребками — так само, як і власне волосся.
У Стародавньому Єгипті вже використовували бронзові ножі та тонкі гребені, а в Римі — навіть гребінці з золота і слонової кістки для маленьких декоративних собак. Грумінг поступово ставав привілеєм: розкішна щітка означала багатого господаря.
У Середньовіччі, коли краса відійшла на другий план, грумінг став більш утилітарним. В основному собак стригли ножицями або навіть звичайними серпами. Але з поверненням аристократичної моди в епоху Відродження знову з’являються набірні металеві інструменти, які поступово набувають форми щипців, ножиць і бритв.
І лише в XX столітті, з появою електрики, почалася революція у грумінгу:
— перші електричні машинки з’явились у 1920-х
— у 1950-х грумери почали використовувати фени з регулятором температури
— згодом з’явились тримери, фурмінатори, масажні щітки, спа-кабінки, інфрачервоні сушки
Сьогодні інструменти грумера — це майже як хірургічний набір: точність, стерильність, комфорт для тварини. Але варто пам’ятати: усе починалося з простої руки, що водила по шерсті, щоб зробити Улюбленцю добре.
