Каракал чи степова рись – це африканська та середньоазіатська кішка, котра має спорідненість з риссю та сервалом. У каракала чудова реакція та дуже гострі кігті, саме це дозволяє йому без зайвих труднощів полювати як на гризунів, так і на птахів. Ось чому в давнину його використовували для полювання на різну дичину. Зараз же ця порода котів вважається рідкісною, дорогою та статусною. Загалом каракал дуже легко приручається, але в цьому процесі є свої особливості.
Відомості про каракала
Ми зібрали всі загальновідомі факти про цю породу котів та спробуємо розібратися, чому кіт каракал – це домашня тварина, яка підходить далеко не всім господарям.
Каракала вважають однією з найкрасивіших та рідкісних порід у всьому світі. У прадавні часи в середній Азії та Африці мисливці обирали цю дику кішку як напарника, вирушаючи на полювання. За таких обставин багатші люди могли дозволити собі використовувати гепардів, а от бідніші мисливці залучали економніший варіант – каракалів. Через це в Азії, Персії та Індії їх називали “гепардами для бідних”. Таку назву коти каракали також отримали за їхню надзвичайну швидкість, хоча довго бігти вони не можуть.
Якщо перекладати назву цієї породи з турецької, то karakulak означає “чорні вуха”, що і вказує на характерну зовнішню особливість цієї тварини. Адже задня поверхня вух і китички на них саме чорного кольору. Чорна смужка є також і на внутрішній частині вуха кішки.
Як і раніше, каракали в своїй більшості проживають в умовах природнього середовища, а саме в пустелях Африки, на Аравійському півострові, у Малій та Середній Азії. А от домашніх особин не так і багато. Саме тому каракал домашній – одна з найдорожчих порід котів у світі. Приручення каракалів мало початок в ІІІ-ІV ст. до н.е. і про це свідчать археологічні знахідки у вигляді артефактів із зображенням каракалів на повідку. Як домашні коти каракали вважаються визнаними лише в 20-му столітті, коли їх саме і почали ввозити на територію Європи. І тільки нещодавно ця порода котів була офіційно підтверджена всіма фелінологічними клубами та має визначені стандарти.
Вважають, що кіт каракал – одна з небагатьох диких кішок, яких найлегше привчити до нового дому. Попри її грізний вигляд, вона може бути лагідною та слухняною. Головна умова цього – забрати тварину в сім’ю у віці 4-6 місяців, коли характер та звички ще остаточно не є сформованими. Радимо купувати кошенят цієї породи тільки в розплідниках, де їхні батьки є вже одомашненими, тоді й приручення дитинчат пройде набагато простіше.
Зовнішній вигляд каракала
Каракал – кішка, що не підходить до маленьких за габаритами квартир. Адже це велика тварина, висота якої досягає 50 см, довжина тулуба – 80 см,а хвіст додає ще 30 см.
Вага дорослої кішки складає від 11 до 18 кг, кота – від 15 до 22 кг. Тривалість життя цієї породи котів – в середньому від 12 до 17 років.
Тіло каракала мускулисте, має правильні пропорції та короткий грубий ворс. Його лапи міцні та довгі, морда злегка витягнута, очі – великі та промовисті. Ця тварина відмінно плаває, лазить по деревах та далеко стрибає, довжина її стрибка може сягати 4 метрів.
Голос каракалу – особливий, адже на відміну від звичайних кішок, він майже не нявкає, а шипить, гарчить та бурчить.
На що потрібно звернути увагу при покупці каракала
Вартість кошеня каракала із племінного розплідника починається від $5 000. Кінцева ціна каракала залежить від віку, статі, родоводу, а також від наявності щеплень, супровідних документів та інших додаткових умов. З огляду на таку вартість, каракала краще купувати тільки в надійному розпліднику, що має спеціальну ліцензію, великий досвід роботи та гарні відгуки клієнтів.
Купуючи таку тварину, звертайте увагу на наступні фактори:
- Її шерсть має бути густою, без залисин, блискучою та без дивних плям.
- Шкірний покрив повинен бути гладеньким, без лущення та висипань. Очі, ніс та вуха мають бути чистими, без неприємного запаху.
- Кошеня потребує великої уваги від господаря, особливо спочатку, коли потрібно буде навчити його головним правилам поведінки: не гризти дроти та взуття, не їсти з посуду хазяїна, не стрибати на стіл тощо.
- Каракалу потрібні спеціальні іграшки, на яких він може відпрацювати свої мисливські навички.
- Ця тварина добре співіснує з іншими улюбленцями, за винятком гризунів та птахів. Поруч із ними навіть у домашніх кішок може спрацювати їхній первісний інстинкт мисливця.
- Зважаючи на активність каракала, ідеальним місцем для його утримання буде теплий взимку будинок із високим парканом, висотою не нижче 2,5 метрів, та з територією для вольєра. Якщо ж ви маєте намір поселити цю тварину в міській квартирі, то пам’ятайте, що їй потрібні регулярні прогулянки на подвір’ї.
- Обладнайте в будинку або квартирі зону для тварини, де вона зможе стрибати та бавитися. Нею можуть бути гірка, драбинка, будиночок чи полиці для кота. Не забудьте також про когтеточку. Це дуже важливо, якщо ви не хочете часто міняти меблі у себе вдома.
Чого не варто робити з каракалом, якого Ви придбали
Спеціалісти не рекомендують грати з каракалом, використовуючи руки або ноги. Не беручи до уваги, що це домашній кіт, він все ж таки залишається хижаком, і в азарті може дуже сильно подряпати або ж вкусити людину.
Варто зачекати із покупкою каракала, якщо в родині є діти до 5 років. Саме тому, що він може бути небезпечним для допитливих дітлахів, які здатні смикати тварину за вуха, хвіст або ж сунути пальці їй в очі.
Не варто залишати ваші важливі речі в зоні доступу тварини. Адже через її допитливість вони можуть бути погризаними, перевернутими та взагалі зіпсованими після її ігор.
Не годуйте каракала їжею, яку їсте самі. Не можна йому і солодкі, гострі, солоні та копчені продукти харчування. Також під категоричною забороною свинина, яка може викликати у цих тварин псевдосказ. Кращий корм для каракалів – нежирні види м’яса, це м’ясо курки, індички та кроля. Полюбляють їсти ці коти й овочі, наприклад моркву, капусту, кабачок, гарбуз.
Загалом каракали коти їдять двічі на день. Однак один раз на 2 тижні їм потрібно влаштовувати день розвантаження та давати тільки воду.
Грумінг каракала та його здоров’я
Коти цієї породи мають досить сильний імунітет і взагалі не схильні до жодних генетичних захворювань. Головне правило – регулярно показувати тварину ветеринару та вчасно проводити вакцинацію. Варто пам’ятати, що каракал – досить рідкісна, навіть екзотична порода, тому лікувати її в домашніх умовах та за чиїмись порадами не варто.
Каракали, як і інші породи котів, линяють, особливо в літній період, тому потрібно регулярно вичісувати їхню шерсть.
Зазвичай їх рідко купають, лише якщо дуже сильно забруднилися під час прогулянки, адже вони загалом не полюбляють воду. У випадку ж забруднення, купання такої сильної і великої тварини може стати справжнім викликом для її господаря.
Чистити зуби каракалу потрібно не менше трьох разів на тиждень.
Очищати вуха та очі від забруднень, а також підрізати кігті, необхідно один раз на десять днів.
Якщо ж ви боїтеся робити це самостійно, то краще звернутися до ветеринарного фахівця або професійного грумера. Погодьтеся, краще довірити свого Улюбленця досвідченому спеціалісту, який знає, як доглядати за котами без зайвого стресу для них. Саме у наших салонах V.O.G DOG SALON майстрині працюють спокійно, терпляче та з особливою турботою, даруючи вашому Улюбленцю приємний догляд за ним.
