Коти з чорно-білим забарвленням, що нагадує смокінг або фрак, одразу привертають увагу. Їхній вигляд елегантний, граційний і трішки комічний: здається, ніби вони завжди готові на офіційний прийом. Але попри те, що багато хто вважає “смокінг” породою — це лише тип окрасу, який зустрічається у представників найрізноманітніших порід.
Таке забарвлення виникає завдяки генам, що відповідають за частковий лейцизм — коли деякі ділянки шерсті залишаються білими, а решта мають пігмент. Найчастіше кіт у смокінгу має чорне тіло з білими лапами, грудьми, животиком і мордочкою, хоча візерунок може трохи варіюватись.
Породи, у яких часто зустрічається забарвлення смокінг
Домашня короткошерста
Найпоширеніший представник смокінгового забарвлення. Це не порода в класичному розумінні, а генетично змішані кішки з короткою шерстю, яких можна зустріти в кожному місті. Вони бувають грайливими, ласкавими, хитрими, а завдяки чорно-білому забарвленню виглядають особливо впізнавано. Саме таких котів найчастіше називають “котами у смокінгу”.
Американська короткошерста
Міцна та витривала порода, що поєднує в собі простоту догляду й приємний характер. У цієї породи смокінг — один із можливих варіантів стандартного забарвлення. Американські короткошерсті коти мають щільну шерсть і добре почуваються в сім’ях з дітьми.
Мейн-кун
Ці величезні пухнасті красені з густою гривою навколо шиї виглядають розкішно в будь-якому забарвленні, але смокінг додає їм особливого шарму. Контрастна біла манішка на чорному тлі ще більше підкреслює їхню велич і врівноважений характер. Такий мейн-кун виглядає як справжній лорд.
Норвезька лісова кішка
Природна, витривала й розумна порода, яка чудово пристосована до холоду. У норвежців часто зустрічається класичний чорно-білий смокінг, особливо ефектний на довгій густій шерсті з коміром навколо шиї. Їхній образ одночасно дикий і вишуканий.
Турецька ангорська кішка
Ця елегантна порода найчастіше асоціюється з білосніжними котами, але ангорські кішки бувають і з двоколірним забарвленням. Чорно-біла ангора — справжня екзотика: витончена, з довгим хвостом і розумним поглядом.
Британська короткошерста порода
Більшість людей уявляє британця як плюшевого сірого ведмедика, але й двоколірні варіації, зокрема смокінг, теж трапляються. Біла грудка, лапки та акуратна мордочка на темному фоні — це виглядає стримано й благородно, що ідеально відповідає характеру британців.
Девон-рекс та Корніш-рекс
Ці породи з короткою хвилястою шерстю виглядають особливо оригінально в контрастному чорно-білому забарвленні. Їхні великі вуха, виразні очі й незвичний вигляд роблять “смокінг” на них схожим на справжній дизайнерський костюм.
Чи має забарвлення вплив на характер?
Багато власників переконані, що кіт у смокінгу — це ще й певний тип темпераменту. Їх називають харизматичними, кмітливими, трішки зухвалими. Деякі власники запевняють, що їхні “смокінгові” улюбленці — найрозумніші, найграційніші і при цьому найвпертіші створіння у світі. Але чи має забарвлення справді такий вплив?
Науково це не підтверджено. Ген, який відповідає за розподіл білого кольору в окрасі, не впливає на нейрофізіологію чи емоційні реакції. Це означає, що характер кота визначається не його “фраком”, а набором інших факторів: генетикою породи, особистими особливостями, досвідом у дитинстві, вихованням і середовищем.
Проте не можна заперечити, що окрас формує наш візуальний образ тварини, а з ним — і наші очікування. Кіт, який виглядає як маленький джентльмен, ніби автоматично сприймається як вихований і розумний. І навпаки — білий норовливий “сніжок” нам здається гордим і незалежним.
Втім, у поведінці смокінгових котів дійсно часто відзначають цікаве поєднання — вони одночасно товариські та самостійні, спритні й спокійні. Можливо, це не зовсім збіг, а результат того, що таке забарвлення часто зустрічається у котів з хорошою адаптивністю до людей: від домашніх короткошерстих до британців і мейн-кунів.
