Йоркширський тер’єр — одна з найпопулярніших порід у світі. Але разом з популярністю прийшли й численні міфи. Один із найбільш поширених — поділ на “міні”, “стандарт” та навіть “супер-міні” йорків. Рекламні оголошення рясніють словами “ексклюзивний міні-йорк 1,5 кг”, “модельна вага” чи “кишеньковий варіант”. Та чи існують такі розміри офіційно? Що говорить про це кінологічна наука, стандарти FCI та ветеринарна практика? У цій статті розберемося, чим насправді відрізняється міні-йорк від стандартного, і чи такий поділ взагалі має під собою підґрунтя.

Що таке “стандарт” у йорків: офіційні норми породи

Згідно з офіційним стандартом FCI (Federation Cynologique Internationale), вага Йоркширського тер’єра має становити до 3,1 кг. У стандарті не передбачено окремих категорій “міні” чи “максі”. Усі йорки, незалежно від ваги в межах допустимого діапазону, вважаються представниками однієї породи.
Термін “міні-йорк” — маркетинговий винахід, який не має жодного відношення до офіційної селекції. Заводчики нерідко вдаються до цього поділу, щоб підкреслити “унікальність” або вищу вартість цуценяти. Однак така практика не тільки дезорієнтує покупця, а й може мати сумні наслідки — особливо якщо “мініатюрність” отримана не природним шляхом, а шляхом селекції найдрібніших особин з вадами розвитку.

Наслідки гіпоселекції: коли маленький не означає здоровий

Щоб досягти бажаного “міні-розміру”, деякі недобросовісні розплідники відбирають найменших і, часто, найслабших особин із кожного помету. Такі собаки можуть мати приховані або явні генетичні вади: гіпоглікемію, незрощення тім’ячка (відкрите джерельце), пороки серця, деформації щелепи, гідроцефалію.
У ветеринарній практиці термін “міні-йорк” майже завжди викликає занепокоєння. Собаки з вагою 1,3–1,5 кг часто мають підвищену ламкість кісток, надчутливість до перепадів температур, проблеми з зубами, травленням та розвитком.
Такі тварини рідко живуть довго без серйозних медичних втручань. І найгірше — покупець, захоплений ідеєю «кишенькового улюбленця», часто не усвідомлює, що придбав собаку з підвищеним ризиком хронічних патологій.

Як вибрати здорового йорка і на що справді звертати увагу

Професійний кінолог ніколи не буде орієнтуватися лише на вагу. Критерії оцінки цуценяти включають: пропорційність корпусу, психіку, прикус, рухи, стан шерсті, родовід та відповідність стандарту. У хорошому розпліднику вам покажуть не тільки батьків, а й медичну документацію.
Якщо Вам пропонують “міні-йорка”, варто уточнити: чи це просто дрібне щеня з нормального помету, чи результат сумнівної селекції? Також слід пам’ятати: вага йорка формується до 12 місяців, і в маленького цуценя вагою 600 г у 2 місяці може вирости цілком стандартний дорослий собака.
Краще звернути увагу на характер, соціалізацію та здоров’я цуценяти. І не гнатися за мінімальним розміром — адже навіть “нормальний” йорк (2,5–3 кг) легко вміщується на руках, у сумці чи навіть під подушкою. Різниця у 500 грамів — це не компактність, а часто ціна здоров’я.

Висновок

Поділ йоркширських тер’єрів на “міні”, “супер-міні” та “стандарт” — не більше, ніж комерційний міф. Згідно з кінологічними стандартами існує лише один розмір породи, і він передбачає вагу до 3,1 кг. Усе інше — відхилення або маніпуляція. Якщо Ви мрієте про йорка — шукайте не найменшого, а найздоровішого, соціалізованого й життєрадісного. Бо справжнє щастя важить не 1,2 кг, а вимірюється любов’ю, яку Ви отримаєте у відповідь.