Народження породи Петерболда відбулося наприкінці 90-х у Санкт-Петербурзі, звідки й назва. Селекціонери схрестили орієнтальну кішку з донським сфінксом, отримавши цікавий результат — витончена, струнка, з розумним поглядом і вражаючою харизмою істота.
Головна особливість Петерболда — це його різні типи шерстяного покриву: абсолютно голі (гомозиготні), велюрові (короткий, м’який пушок), щіткові (жорстка текстура) або навіть з тонким гладеньким хутром. Але незалежно від типу, шкіра в них завжди тепла, оксамитова на дотик, із відтінками, які можуть змінюватися залежно від пори року чи освітлення.
Його тіло — довге, гнучке, з витонченими лапами і незвично довгим хвостом, який нагадує батіг. Великі вуха, ніби крила, розміщені високо, а мигдалеподібні очі додають погляду загадковості. Сфінкс петерболд — це суцільна елегантність у кожному русі, в кожному вигині тіла, він наче кішка з іншого виміру, яка потрапила до вас додому.
Характер Петерболда: кішка, яка хоче бути з тобою завжди
Петерболд — це кіт, якого не можна ігнорувати. Це не типова незалежна кішка, яка ходить сама по собі. Петерболди глибоко соціальні, надзвичайно ніжні та потребують постійного контакту з людиною. Вони будуть сидіти поруч, спати у ліжку, слідувати за вами по квартирі й намагатися залізти на руки навіть тоді, коли ви цього не планували.
Їх часто називають «котами-собаками» за прив’язаність і слухняність. Вони обожнюють розмовляти — не голосно, але часто й виразно, особливо коли хочуть уваги. Петерболди легко навчаються, запам’ятовують правила, реагують на інтонацію і дуже чутливо ставляться до настрою господаря. Якщо вам сумно — він це відчує й прийде втішати.
Водночас — це активні, допитливі істоти, які не терплять нудьги. Їм потрібні іграшки, компанія, простір для досліджень і обов’язково живе спілкування. Самотність може викликати у Петерболда стрес і навіть зміни у поведінці. Вони добре ладнають з іншими тваринами — і котами, і собаками — за умови, що ті теж відкриті до спілкування.
Петерболд — це більше, ніж домашній улюбленець. Це друг, співмешканець, член родини, який завжди поруч, завжди в душі й на колінах.
Грумінг Петерболда
Незалежно від того, має Петерболд повністю голу шкіру чи тонкий пушок, догляд за ним — справа особлива. Ця порода не має шерсті, яка б поглинала шкірний жир, тому на поверхні тіла з часом накопичується природний секрет. Якщо не проводити регулярні процедури, це може призвести до подразнень, неприємного запаху чи закупорки пор. Тому головна рекомендація — періодичне купання, приблизно раз на 10–14 днів. Для цього обирають делікатний шампунь для котів без сульфатів, зволожуючий або протизапальний, залежно від стану шкіри.
Оскільки Петерболди не мають шерстяного покриву, їх шкіра особливо вразлива до зовнішніх впливів. Улітку — ризик сонячних опіків, взимку — переохолодження. Тому на прогулянки таких котів не випускають, а в холодну пору року вдома варто підтримувати комфортну температуру. Деякі власники навіть купують їм легкі трикотажні комбінезони для утеплення.
Вушка Петерболда — великі й відкриті, тому потребують регулярного очищення. Сірка в них накопичується швидше, ніж у пухнастих порід. Раз на тиждень вуха потрібно акуратно протирати спеціальним засобом або м’якою серветкою, змоченою у лосьйоні для котячих вушок. Те саме стосується очей — у деяких особин спостерігається легке сльозотечіння, тож їх варто регулярно протирати ватним диском.
Кігті, як і в будь-якої кішки, потребують підстригання раз на 2–3 тижні. І хоча Петерболди не мають густої шерсті, вони люблять процедури, де їх гладять, масажують, доглядають — грумінг стає для них ритуалом спілкування і довіри. Саме тому варто хоча б іноді звертатися до професійного грумера. У салонах, які мають досвід роботи з безшерстими породами, майстрині не лише якісно помиють і очистять шкіру, а й зволожать її спеціальними засобами, оброблять складки, вуха, очі, подушечки лап і забезпечать повноцінний догляд, на який Петерболд заслуговує.
Петерболд у вашому домі
Петерболд — це щоденна відповідальність. Його шкіра вимагає догляду, уваги і правильного мікроклімату в оселі. Незважаючи на відсутність шерсті, це не гіпоалергенна порода — алергію можуть викликати білки зі шкірного секрету або слини. Але головна «складність» — не догляд, а постійна потреба у спілкуванні. Петерболди не підходять тим, хто шукає спокійну і незалежну кішку. Натомість вони — ідеальні для сімей, які готові дарувати тепло, обійми та час. Ці коти не живуть «поруч» — вони живуть з вами, у кожному сенсі.
