Назви, які заплутують
Ця порода має багато імен, але завжди один характер — щирий, жвавий і трішки артистичний. У світі його називають Soft Coated Wheaten Terrier, у нас — м’якошерстий пшеничний тер’єр, а іноді просто пшеничний тер’єр. Ще зустрічається назва м’якошерстий ірландський тер’єр, хоча це вже межує з помилкою — бо з ірландським тер’єром (тим рудим, з жорсткою шерстю) у нього спільне лише походження.
І справді, шерсть цієї собаки — окрема історія. Вона м’яка, хвиляста, золотиста, мов дозріла пшениця на вітру. Саме вона й дала породі назву — не за бойові заслуги чи службові обов’язки, а за красу. Такою шерстю хочеться торкатися обличчя. І саме вона стала визітівкою породи — предметом захоплення і головним викликом у догляді.
Як все починалося в Ірландії
Перш ніж стати Улюбленцями собачників, ці собаки були простими сільськими трударями. В Ірландії, на зелених пагорбах і біля кам’яних будиночків, вони стерегли двори, ганяли щурів, допомагали пасти худобу і були частиною кожної родини.
Їх вивели ще сотні років тому, як дешевшу й менш вибагливу альтернативу іншим тер’єрам.
Офіційно визнаними ці пси стали лише у XX столітті, але до того вже були у серцях багатьох ірландців. І досі пшеничний тер’єр — це собака, що не забула своїх коренів: скромний, сміливий, дружній і завжди на сторожі — не двору, а емоцій господаря.
Опис породи
Пшеничний тер’єр — собака середнього розміру. Його висота в холці — близько 45–50 см, вага — від 16 до 20 кг. Статура трохи прямокутна, з виразними м’язами та пружною ходою.
Очі — темні, мигдалеподібні, завжди уважні. Вуха — загнуті вперед, мов маленькі прапорці. А шерсть… Вона м’яка, немов щойно взбите капучино, — ніжна, блискуча, пшенично-золота, трохи хвиляста.
Характер пшеничного ірландського тер’єра
У породи немає злобності чи хижої підозри, хоча тер’єрська жилка не дає спокою — цей собака завжди в русі, завжди в пригодах. Аж світиться від радості.
Пшеничний тер’єр обожнює людей, а дітей — особливо. Він буде бігати, валятися, терпіти обійми і вигадувати ігри. Він не гавкучий, але досить уважний. Не конфліктний, хоча з кішками треба знайомити обережно — мисливські інстинкти живі.
Головне — не намагатися домінувати грубо. Пшеничний тер’єр — це інтелектуал з емоціями. З ним потрібно вести діалог, а не диктат. У такому випадку він розкривається повністю: лагідний, веселий, безмежно відданий і завжди з іскрою в очах.
Американський чи ірландський: у чому різниця?
Хоча пшеничний тер’єр — порода з єдиним стандартом, у світі утворилося два яскраво виражені типи: ірландський та американський. І якщо ти побачиш двох пшеничних поруч, одразу відчуєш різницю — як між джазом і класикою.
Ірландський тип ближчий до початкового — легший, рухливіший, з більш природним виглядом. Його шерсть тонша, блискуча, майже шовкова, а загальний силует — граційний і невимушений.
Американський варіант — дещо масивніший, шерсть у нього густіша, об’ємніша, з виразною хвилею. Саме цей тип частіше бачимо на виставках у США — ефектний, «набухлий» і трохи театральний.
Грумінг пшеничного ірландського тер’єра
Без регулярного вичісування шерсть тер’єра швидко звалюється у щільні ковтуни, втрачає природний блиск і рухливість. Але головне — разом зі шовковою фактурою йде і характерна естетика породи. Бо пшеничний тер’єр — це не собака, яку варто стригти «під машинку», це створіння, з яким грумер має вести діалог у формі ножиць, гребінця і терпіння.
У салонах V.O.G DOG SALON грумери чують структуру шерсті, знають, як розподіляти об’єм, як не втратити природну м’якість. Вони працюють пальцями обережно, точно, без натиску. І створюють ідеальний вигляд для цієї не простої в догляді породи.
Стрижка пшеничного ірландського тер’єра — це баланс між комфортом і стилем. Можна обрати класичний виставковий варіант із довгими ногами й серпанком на морді, або практичний варіант «місто» — коротша шерсть на тілі, об’єм збережено на лапках і голові. А ще можна додати прикраси, делікатний бантик, легкий парфум — і тоді твій собака перетвориться на втілення елегантності.
Висновок
Пшеничний ірландський тер’єр — це характер з блиском в очах, душа з ірландською завзятістю та зовнішність, від якої неможливо відвести погляд. Він гармонійно поєднує природну лагідність із живим темпераментом, потребує постійного спілкування, активного життя і турботливих рук.
Це собака для тих, хто хоче більше, для тих, хто шукає справжнього партнера у житті, вірного друга, енергійного компаньйона і водночас живу прикрасу свого дому. Але обираючи пшеничного тер’єра, варто розуміти: шерсть тут не дрібниця, а дзеркало породи. Вона вимагає любові, знань і регулярного догляду, який найкраще довірити професіоналам. У V.O.G DOG SALON таким собакам допомагають бути собою.
