Деякі забарвлення котів настільки незвичайні, що їх поява викликає захват навіть у досвідчених фелінологів. Ці кольори майже міфічні. Вони виникають завдяки складним генетичним комбінаціям, іноді лише в межах окремих ліній або конкретної породи. І хоча колір не визначає характер, саме рідкісні окраси часто стають предметом полювання серед колекціонерів, заводчиків і справжніх естетів. У цій статті ми зібрали найзагадковіші й найдивовижніші забарвлення, які можуть зустрітися у котів.
Що робить забарвлення рідкісним?
Це завжди комбінація генетики, селекції та випадковості. Наприклад, щоб отримати карамельного кота, потрібні два батьки з рецесивним розведеним геном і додатковими модифікаторами кольору. У деяких випадках забарвлення пов’язане з породою, яка сама по собі є рідкісною. У інших — потрібна мутація, яка з’являється раз на десятки тисяч народжень. Крім того, окремі кольори не підтримуються стандартами більшості фелінологічних організацій, що ускладнює їх розведення.
Топ-6 найрідкісніших забарвлень котів
Карамельне забарвлення
Це один із найбільш загадкових відтінків, який виникає внаслідок дії особливого гена-розріджувача, що змінює базові кольори (блакитний, ліловий, кремовий) на карамельний тон із легким серпанковим відблиском. У забарвленні карамельних котів присутні сіро-бежеві, теплі пастельні переливи, ніби шерсть кота вкрилась тонким шаром димки. Найчастіше зустрічається у сіамських та орієнтальних порід, хоча навіть там — надзвичайно рідко. Іноді карамель поєднується з таббі-малюнком, що робить окрас ще більш унікальним.
Янтарне забарвлення
Це диво — генетична мутація, характерна майже виключно для норвезької лісової кішки. Кошенята народжуються темними, а з віком шерсть змінює відтінок — темний пігмент зникає, поступаючись яскраво-рудуватому або насичено-янтарному тону. Янтарні коти вважаються національним надбанням у Скандинавії, і навіть серед норвезьких лісових таких окрасів — одиниці.
Лілово-шоколадний пойнт
Це вишукане поєднання двох розведених відтінків у межах колор-пойнту, тобто зі світлим тілом і затемненими кінцівками. Ліловий — це розбавлений шоколадний, а поєднання лілово-шоколадного в одному пойнті — надзвичайна рідкість. Таке забарвлення вимагає комбінації рецесивних генів, які зустрічаються лише в певних породах, зокрема в бурмах, сіамах або балінезах. Коти з цим забарвленням виглядають ефектно, ніби вкриті оксамитом, і дуже цінуються у виставкових колах.
Торбі — черепахове таббі
Це надзвичайно складний тип забарвлення, який поєднує дві візерункові схеми: черепахову (плями рудого та чорного кольорів) і таббі (смугастий або мармуровий малюнок). Відтак шерсть таких котів перетворюється на справжню картину — із завитками, плямами, смужками й переливами, що нагадують мазки пензля художника. Цікаво, що майже всі торбі — самки, адже забарвлення пов’язане з X-хромосомою. Самців із таким окрасом майже не буває, а якщо й бувають, то стерильні (генетичні аномалії). Такі коти вражають своєю зовнішністю — це живе полотно генетичної творчості.
Сріблястий кіт
Цей рідкісний малюнок характерний для абіссинських котів, сомалі та сингапур. У ньому смугастий візерунок майже повністю відсутній — лише тіктована шерсть, кожен волосок якої має кілька зон пігментації, надає коту загадкового вигляду. У сріблястій формі тікт виглядає особливо вражаюче — шерсть переливається металевим відтінком, немов вкрита срібним пилом. Такі забарвлення надзвичайно рідкісні через складність генетичного поєднання тіктованого малюнка з геном срібла. Це один із найаристократичніших образів у світі котів.
Сепія
Забарвлення сепія — це особлива форма альбінізму, проміжна між класичним колор-пойнтом та повністю забарвленим тілом. Найчастіше зустрічається у бурманської породи. У котів сепійного забарвлення тіло має м’який однорідний колір — кавовий, бронзовий або темно-медовий — а кінцівки, хоч і темніші, не так різко контрастують, як у звичайних пойнтів. Відтінки теплого шоколаду з глибоким блиском надають їм неповторного вигляду. Це забарвлення складне в передачі по генетичній лінії, адже потребує суворого підбору пари з відповідними генами.
Рідкісні окраси змушують дивитися на котів зовсім по-іншому. Попри всі генетичні загадки та коштовні кольори, найголовніше — це зв’язок із твариною. Унікальність кожного кота — в характері, поведінці, погляді. Красиве забарвлення — це подарунок, але справжня цінність завжди у відносинах з котиками.
