Турецька ангорка — це одна з найдавніших і найелегантніших порід у світі, чия історія сягає понад 500 років. Її батьківщиною вважається Туреччина, зокрема регіон навколо Анкари (раніше відомої як Ангори), звідки й походить назва породи. У своїй країні вона вважається національним скарбом. Ці кішки здавна були символом вишуканості, грації та чистоти. Їх навіть утримували при султанських палацах, а в Європу перших представників завозили як екзотичну рідкість ще в XVII столітті.
У народі турецьку ангорську кішку часто називають просто ангорка, а ще можна почути назви на кшталт ангора або ангорська кішка. Вона стала пращуркою багатьох сучасних довгошерстих порід і досі залишається еталоном природної краси.
Зовнішній вигляд та стандарти
Ангорська кішка справляє враження живої скульптури — струнка, витончена, з легкими рухами, мов танець. Її тіло середнього розміру, але досить м’язисте й підтягнуте. Вага дорослих самок зазвичай становить 2,5–3,5 кг, а самців — 3,5–5 кг. Зріст у холці — близько 20–25 см, довжина тіла — до 35–40 см, не враховуючи пухнастий, розкішний хвіст.
Головні риси породи — довга, шовковиста шерсть без підшерстя, великі виразні очі (часто блакитні, зелені або різного кольору), великі вуха та витончений профіль. Класичне забарвлення — біле, проте офіційно визнані й інші кольори: чорний, кремовий, димчастий, рудий, таббі тощо. Але саме білосніжні ангорки з різнокольоровими очима стали «візитівкою» породи.
Її рухи легкі, мов у балерини, а зовнішність — втілення гармонії. Недаремно її часто порівнюють з аристократкою у світі котів — така ж гордовита, граційна й абсолютно незабутня.
Поведінка та характер турецької ангорської кішки
Порода турецької ангори — це поєднання інтелекту, грайливості та незалежності. Вона дуже розумна й допитлива, швидко навчається, легко запам’ятовує звички господарів і навіть здатна відкривати дверцята меблів або крани води. Її цікавить усе навколо, вона обожнює брати участь у житті родини, бути поруч, але водночас не нав’язується.
Ангорки надзвичайно соціальні, вони встановлюють тісний зв’язок із людьми — часто вибирають одного улюбленого господаря в домі, з яким будуть особливо ніжними. Ці кішки лагідні й терплячі з дітьми, добре уживаються з іншими тваринами, але люблять бути в центрі уваги. Вони люблять гратися, особливо з іграшками, що рухаються, і залишаються активними навіть у старшому віці.
Разом із тим ангорки мають незалежний характер і можуть показати «кошачу гідність», якщо їх змушують до чогось проти волі. Вони не терплять грубості та жорстокості, однак із добрим і лагідним ставленням розкриваються повністю — як ніжні, ласкаві, вірні друзі.
Грумінг ангорського кота, утримання та здоров’я
Попри свій розкішний вигляд, догляд за ангорською шерстю не є складним. Через відсутність підшерстя вона не звалюється в ковтуни, однак потребує розчісування 2–3 рази на тиждень, особливо в період линяння. Важливо підтримувати чистоту очей і вух, оскільки деякі білі ангорки, особливо з блакитними очима, можуть мати спадкову схильність до глухоти або проблем із зором — тому регулярні профілактичні огляди у ветеринара обов’язкові.
Ця порода в цілому вважається здоровою та довгоживучою — ангорки часто доживають до 14–16 років і більше. Важливо забезпечити їм якісне харчування, активні ігри та затишне середовище з місцем для спостереження (вони обожнюють високі полиці чи підвіконня).
Не можна забувати й про психоемоційний комфорт — ангорські кішки дуже чутливі, тому потребують любові, стабільності та ніжності.
Турецька ангорка — ідеальний вибір для тих, хто цінує грацію, інтелект і емоційний зв’язок із твариною. Вона підійде як для одиноких людей, які шукають вірного супутника, так і для активних сімей з дітьми. Вона не любить самотності, тому стане чудовим компаньйоном для тих, хто проводить багато часу вдома. Це порода для тих, хто хоче бачити в кішці справжнього члена родини — незалежного, красивого й по-своєму глибокого.
