Вітаємо! Якщо ви читаєте цю статтю, значить, у вашому житті з’явився або ось-ось з’явиться маленький улюбленець. Це чудова подія, але разом із радістю приходить і відповідальність. Тож ми розповімо все, що вам потрібно знати про вибір цуценя та піклування про нього.
Як вибрати цуценя?
Вибір собаки – це один із найважливіших кроків у житті кожного майбутнього собачника. Це рішення, яке вплине на ваше життя на багато років, тому варто чесно відповісти собі на питання: «Чому ви хочете собаку?» Наприклад, хаскі не підійдуть людині, яка проводить увесь день на роботі, а лабрадор навряд чи буде гарним сторожовим собакою.
Наступне питання може торкатися теми породистості. Собаки з притулку часто є метисами і це має свої плюси та мінуси: менше проблем зі здоров’ям, унікальна зовнішність, легша адаптація до різних ситуацій, непередбачуваний розмір та характер. Якщо ж обирати породистого собаку, важливо враховувати високу вартість та схильність до генетичних захворювань. В усьому іншому ви отримаєте очікуваний характер і зовнішній вигляд, можливість відстеження родоводу та купу корисної інформації, що стосується саме вашої породи.
На вибір може впливати і стать цуценя, адже треба рахуватись з його особливостями організму та поведінки. Обравши кобеля, будьте готові до високої фізичної активності, впертості, домінування та мічення території. А обравши суку, ви отримаєте лагідну красуню, яка легше йде на контакт, сильніше прив’язується до родини та у разі відмови від стерилізації має двічі на рік тічку.
Коли ж ви вже визначились, кого шукатимете, постає дуже важливе питання: «Де взяти цуценя?». Загалом є три основні варіанти, якими сьогодні користуються.
Перший – пошук заводчика. Так, ціна може бути високою, але ви отримаєте гарантії щодо чистоти родоводу тварини, спокій за її здоров’я та відповіді на всі ваші питання.
Другий – притулок або волонтери. Враховуючи ситуацію в нашій країні та кількість собак, які вимушено залишились без родин та домівок, це чудова можливість дати шанс одному з них на нове та щасливе життя. Цілком можливо, що собака матиме певні фізичні або психологічні травми, що потребуватиме з вашого боку більше часу та зусиль. Але повірте, це того вартує.
Третій і найгірший варіант з існуючих – це ринок та сумнівні оголошення в мережі Інтернет. Ви, самі того не бажаючи, можете фінансувати чорні розплідники і продовжувати страждання бідних тварин в них. Ви ніколи не матимете документів на цуценя, не будете впевнені щодо наявності спадкових захворювань і залишитесь на одинці з усіма проблемами, які будуть виникати з улюбленцем.
Краще користуйтесь послугами перевірених розплідників та притулків, запитуйте інформацію про проведену вакцинацію та родовід, звертайте увагу на зовнішній вигляд і характер цуценят. Якщо собака грайливий, неагресивний, не боїться підходити до рук і має чисті носик, вушка, шерсть та очі – можете сміливо забирати його в родину.
Привчання цуценяти до переноски
Переноска знадобиться вам для відвідувань ветеринара, подорожей, поїздок у транспорті, а тому ви маєте попрацювати над тим, щоб цуценяті в ній було комфортно та нестрашно. Процес нескладний, але може зайняти у вас певний час, тож не гаймо ні секунди.
Спочатку оберіть правильну переноску. Вона має бути достатньо просторою, щоб улюбленець міг вільно стояти, лежати та повертатися, але не надто великою. Для маленьких порід, таких як йорк, шпіц, чихуахуа, підійдуть м’які сумки-переноски, спеціальні рюкзаки та пластикові контейнери. Для середніх і великих порід – жорсткі пластикові переноски з хорошою вентиляцією.
Ясна річ, що коли ви принесете цю покупку в дім, собака може насторожено себе поводити. Тому необхідно допомогти йому познайомитись з переноскою та показати, що вона може приносити задоволення.
Спочатку просто поставте її в кімнаті, де цуценя проводить багато часу. Відкрийте дверцята, щоб можна було самостійно дослідити новий предмет, покладіть всередину улюблену ковдру, ласощі або іграшку для привернення уваги. Згодом почніть годувати улюбленця поруч із переноскою та всередині неї. Обов’язково заохочуйте собаку, якщо він спокійно сидить всередині і в жодному разі не закривайте на цьому етапі дверцята. Ваша основна задача – навчити цуценя заходити в переноску добровільно.
Лише після досягнення успіху ви можете пробувати ненадовго закривати дверцята. Спочатку це може бути кілька секунд, потім 10 секунд, 30 секунд, 1 хвилина. Слідкуйте за поведінкою собаки і, якщо він спокійний, похваліть його і дайте ласощі. Варто зазначити, що собака може скиглити, після того як ви закриєте переноску, але не треба одразу ж випускати його та жаліти. Він швидко зрозуміє, що скиглення допомагає йому досягти бажаного, і буде цим постійно користуватись. Краще зачекайте кілька секунд, поки улюбленець заспокоїться, і лише потім відкривайте дверцята.
Залишати цуценя в переносці на деякий час, навіть коли ви поруч, можна лише після того, як ви впевнились у його спокої. Завжди пам’ятайте про це. Ви можете починати ненадовго виходити з кімнати, в той час як собака знаходиться в закритій переносці, і поступово збільшувати інтервали. Можете вивчити та використовувати команду «Місце», щоб собака розумів, що його завдання – залишатися всередині.
Нарешті, коли у вас є прогрес з попереднім етапом, пробуйте робити перші кроки з переноскою в руках. Слідкуйте за тим, щоб це були короткі пересування і хваліть цуценя за найменші дрібниці. Якщо улюбленець почувається розслаблено в ці моменти, продовжуйте ходити по будинку з переноскою, виходьте на коротку прогулянку на вулицю та спробуйте проїхатись машиною. Не забувайте про позитивне підкріплення будь- яких успіхів та активне проведення часу до чи після навчання.
Привчання цуценя до повідка
Привчати цуценя до повідка слід якомога раніше, адже це гарантія безпеки під час прогулянок на вулиці. Ідеальним віком для знайомства з цим аксесуаром – 8-10 тижнів. Саме в цей період цуценя активно вчиться взаємодіяти з навколишнім середовищем, а тому швидше може сприйняти повідець як щось природне.
Перед тим як почати, важливо правильно підібрати нашийник/шлею та повідець. Нашийник підходить для більшості порід, особливо для собак із короткою шерстю. А якщо у вас маленька порода або собака із ніжною шиєю, надайте перевагу шлейці. Вона також буде корисною для активного улюбленця, який постійно тягне вас за собою. Повідці бувають різної довжини, але для навчання цуценя достатньо придбати класичний двометровий повідець. В зоомагазинах вам трапляться і рулетки. Вони дають більше свободи, але на даному етапі навчання не підходять.
Коли вся амуніція придбана, ваша задача – привчити цуценя не боятися її. Для цього дайте собаці понюхати нашийник/шлею. Легенько надягніть аксесуар, не застібаючи, і одразу зніміть. При кожному повторі процедури хваліть улюбленця та давайте ласощі. Поступово збільшуйте час носіння до того моменту, як він не перестане звертати увагу на нашийник/шлею. Якщо цуценя починає вередувати та знімати з себе аксесуар – відволікайте його грою або їжею і продовжуйте свою справу.
Звикнувши до шлеї/нашийника, собака має навчитись ходити з повідцем. Перш за все дайте йому можливість просто ходити з пристебнутим до нього повідцем по кімнаті. Якщо улюбленець намагається його гризти, скажіть «Не можна» і відверніть увагу іграшкою. Згодом починайте брати в руки повідець та у спокійному темпі ходити по будинку.
Наступним відповідальним моментом є перша прогулянка вулицею. Там багато нових запахів, звуків, людей і тварин. Все це відволікаючі фактори, які можуть провокувати стрес у собаки, тому для перших виходів обирайте тихі місця з мінімумом шуму і давайте можливість йому досліджувати територію. Будьте терплячими і підтримуйте його словами та ласощами.
Коли улюбленець звикне до обстановки, почніть вчитися рухатися разом в одному напряму. Достатньо стати поруч із цуценям і легенько потягнути повідець, щоб він пішов у ваш бік. Якщо він слухняно йде, хваліть. Якщо зупиняється або сідає, не тягніть силою, а спробуйте присісти поруч та привернути увагу ласощами. 5-10 хвилин таких прогулянок для початку достатньо.
Час від часу ви можете стикатися з тим, що собака тягне повідець, і все перетворюється на якесь перетягування канату. Щоб з цим впоратись, просто зупиніться і не рухайтеся доти, доки він не послабить натяг. Коли він перестане це робити, ідіть далі. Не змінюйте свою лінію поведінки, щоб собака не плутався і чітко розумів причинно-наслідковий зв’язок.
Якщо ваш улюбленець звикне та без проблем буде ходити в амуніції, прогулянки стануть комфортними і для вас, і для нього. Тож запасайтеся ласощами, гарним настроєм і насолоджуйтесь моментами спільно проведеного часу.
Привчання цуценяти до горщика
Кожен власник рано чи пізно стикається з тим, що треба привчити улюбленця ходити в туалет у правильне місце. Цим варто зайнятися одразу після появи собаки у домі, адже у ранньому віці він ще не здатен контролювати сечовипускання і без привчання до туалету може залишати калюжки по всім закуткам.
Навчання не швидке і займає від двох тижнів до двох місяців. Така варіативність пов’язана з породою, віком, характером цуценя і його розміром. Наприклад, маленькі породи через швидший метаболізм потребують більше часу на закріплення правильної поведінки на відміну від великих порід.
Тож привчання до туалету стартує з обрання вдалого тихого місця для цього. Краще, щоб воно було якомога далі від лежанки, мисочок з їжею, і не змінювалось до того часу, як собака почне робити свої справи на вулиці. Обравши заповітний куточок, покладіть туди пелюшку або поставте горщик. Зазвичай кожні 1,5-2 години у цуценя з’являється бажання сходити в туалет, тому відводьте його в визначене місце після пробудження, їжі, гри та обов’язково перед сном. Не зважаючи на таку регулярність, улюбленцю може знадобитись вбиральня і в інший час, тому спостерігайте за його поведінкою і, як тільки він почне нюхати підлогу, крутитися на місці або присідати, швидко перенесіть його на пелюшку або в горщик.
Якщо ви не встигли або вас не було поруч, і собака вже задовольнив свою потребу, не сваріть його та не тикайте носом у калюжку. Він не зрозуміє, за що на нього так кричать, і може відчути страх до вашої персони. Варто просто прибрати та обробити місце спеціальним засобом для усунення запаху. Однак, якщо ви спіймали цуценя на гарячому, можна сказати чітко та строго команду «Не можна» і перенести його на пелюшку або в горщик.
Основні команди
Багато власників думають, що навчати собаку основним командам потрібно лише з шестимісячного віку. Однак краще починати раніше. В ідеалі, як тільки улюбленець з’явився у вас в родині. У цей період цуценята дуже допитливі, швидко запам’ятовують інформацію та ще не мають закріплених звичок. Головне – зробити навчання цікавим та не перевантажувати собаку тривалим тренуванням. Вистачить 10-15 хвилин щоденної роботи для отримання бажаного результату.
Щоб зробити життя з цуценям безпечним та комфортним, рекомендовано вивчити такі команди, як: «Місце», «Сидіти», «Лежати», «До мене», «Поруч» та «Фу» або «Не можна». Обов’язково дотримуйтесь послідовності у своїх діях і не дозволяйте, наприклад, собаці застрибувати на диван, якщо завтра за це вже сваритимете його. Краще задля уникнення плутанини домовтесь у родині, які слова ви будете використовувати, та які дії будуть у вас під забороною. Також пам’ятайте про те, що команди – це не спосіб покарання. Собака може просто відмовитись слухатись та реагувати на ваші слова. Натомість запасіться терпінням і повторюйте команду стільки разів, скільки це потрібно вашому улюбленцю для запам’ятовування. Під час навчання заохочуйте його смаколиками та іграшками, показуйте, як ви радієте, коли він правильно виконує команди, та проводьте активно час до чи після тренувань для зняття напруги. При успішному виконанні команд вдома ви можете продовжувати практикувати їх, але вже під час прогулянок, додаючи відволікаючі фактори. Так ви органічно поєднаєте корисне з приємним і закріпите позитивну асоціацію.
Привчання цуценя до грумінгу
Для того, щоб ваш улюбленець мав здоровий, чистий та охайний вигляд, варто подбати про гігієнічні процедури та регулярно їх виконувати. До цього переліку входить підстригання кігтів, чистка вушок, протирання очей, вичісування, купання та висушування шерсті, а також гігієнічна стрижка.
Якщо привчити цуценя до грумінгу змалечку, можна уникнути багатьох проблем, пов’язаних зі страхом та агресією під час процедур. А звикнувши до дотиків та маючи позитивний досвід, ми гарантуємо, що ваш собака буде спокійно переносити грумінг та з радістю заходити в салон.
Ми не заперечуємо того факту, що під час перших гігієнічних маніпуляцій цуценя може опиратися, крутитися, гратися або кусатися. Це нормально з огляду на нові враження, незнайомі інструменти та відчуття. Головне в цьому випадку – позитивний настрій, плавні рухи, спокійне спілкування та ласощі. Куди ж без них?
Якщо ви не знаєте з чого почати, переживаєте, що зробите не так як потрібно, цуценя вередує та не дає з собою нічого робити, звертайтесь в мережу V.O.G DOG SALON. У нас великий вибір кваліфікованих майстрів, привітні адміністратори, готові надати вичерпну консультацію, та чудова можливість записатись на адаптивний грумінг.
Висновок
Мати улюбленця – це справжня пригода довжиною в десятиліття. Цуценята виростають, і якими вони будуть, як будуть себе поводити, залежить від вас. Тож приділіть достатньо часу та уваги вибору майбутнього члена родини, попіклуйтесь про раннє виховання та навчіться доглядати за ним. Тоді ваше життя та життя собаки буде значно легшим та спокійнішим.
