Чому собака тікає під час прогулянки?

Коли Ви з собакою виходите гуляти, а Улюбленець зривається з місця й мчить кудись у невідомість, у Вас холоне серце. Проте варто не сердитися, а спробувати зрозуміти, чому це стається. Часто собаки тікають не зі злості, а через інстинкти. У когось це жага погоні — побачив кота, птаха чи навіть просто шурхіт у кущах, і вже не контролює себе. Інші навпаки — тікають із переляку: грім, гучний мотоцикл, салют, несподіваний порив вітру — усе це може змусити собаку втекти в паніці.

Є собаки, які тікають просто з цікавості — світ навколо здається їм безмежною пригодою. Якщо між псом і господарем немає достатнього контакту або прив’язаності, він не бачить сенсу сильно зважати на господаря. А буває, що собака просто не отримує достатнього навантаження — фізичного або ментального — і намагається компенсувати це втечею. Не менш важливою причиною є відсутність елементарного виховання: собаці ніхто не пояснив, що «До мене» — це не просто звук, а беззаперечна команда.

Що не можна робити: типові помилки власників

У розпачі після чергової втечі ми часто діємо на емоціях. Кричимо, біжимо слідом, лаємо, караємо, доки собака все ж не повернеться. Але саме це — головна пастка. Якщо Ви насварили собаку після повернення, вона запам’ятає, що повертатись — небезпечно. Наступного разу вона вагатиметься, бо боятиметься покарання.

Інша помилка — влаштовувати погоню. Для багатьох собак це — весела гра, і що швидше ви бігаєте за нею з істерикою, то веселіше їй. Ініціативу втрачено. Також небезпечно використовувати погані карабіни, слабкі повідки або не перевіряти обстановку на небезпеки.

Найгірше — вважати, що собака «сама винна». Відповідальність — на людині. Бо саме від нас залежить, наскільки добре наш Улюбленець розуміє світ і поводиться в ньому.

Як навчити собаку не тікати — покрокове рішення

Почни з простого — закрита безпечна територія, наприклад, подвір’я або порожній майданчик. Ніякого повідка, але повна увага на тебе. Називай собаку на ім’я, закликай її лагідно. Варто лише підійти — одразу похвала, ласощі, радість. Це гра, контакт, зв’язок.

Команду «До мене» потрібно повторювати м’яко, з емоцією. Не як наказ, а як запрошення. Спочатку — кожні кілька метрів. Потім — коли щось її відволікає. Поступово переходь до довгого повідка — 10-15 метрів. Це дасть свободу, але залишить контроль у твоїх руках.

Гра «в доганялки» — ідеальна. Не ти біжиш за собакою, а вона — за тобою. Побіг трохи — зупинився — кличеш. І кожного разу: «який ти розумний, який молодець!», ласощі, обійми, захват.

І ще важливо: не женись за результатом. Навіть 10 хороших секунд — це вже перемога. Не поспішай. Не тисни. Ваша стабільність і послідовність — найкраща основа для слухняності.

Пам’ятайте: собака повертається до того, кого любить, а не боїться.

Коли потрібна допомога спеціаліста

Якщо твій пес тікає завжди, не реагує ні на що, проявляє паніку чи агресію — це вже сигнал. У таких випадках краще не гадати, а звернутись до професіонала.

Кінолог розпізнає справжню причину і дасть індивідуальну схему навчання. А зоопсихолог — допоможе, якщо собака має страхи, тривожність або глибокі поведінкові проблеми.

Це не слабкість — це відповідальність. Бо найголовніше — не слухняність, а безпека. А її треба будувати разом.