- Способи спілкування собак між собі подібними
- Розпізнання собаками запахів
- Як собаки розуміють мову тіла та міміку?
- Значення звуків
- Висновок
Спілкування – є невід’ємною частиною життя будь-якого живого організму. Життя без змоги передавати інформацію, було б навіть не те що примітивним, а і взагалі неможливим. Живі істоти мають свої особливі способи комунікації: люди спілкуються у переважній більшості, завдяки мові, тварини використовують звуки, міміку, положення тіла та навіть запахи. Сьогодні поговоримо саме про способи спілкування наших домашніх друзів – собак. Немає сумніву, що будь-який господар захоче зрозуміти мову свого підопічного.
Способи спілкування собак між собі подібними
1). Нюх. Усім відомий факт, що собаки – це невтомні нюхачі, і це не просто так, оскільки мабуть саме у такий спосіб вони отримують або передають найбільший об’єм інформації.
2). Мова тіла (міміка, положення окремих органів або частин тіла) – наступний важливий спосіб комунікації для собак.
3). Звуки. Запахи та рухи у собак часто можуть говорити більше ніж звуки, які вони відтворюють, тому голосом зазвичай передається менший об’єм інформації, ніж іншими способами спілкування, але він теж необхідний.
Кожен з цих типів комунікації має своє місце у світі наших домашніх Друзів та є дуже важливим у їх соціалізації. Тому розглянемо детальніше кожен з них далі у нашій статті.
Розпізнання собаками запахів
У житті людей запахи не відіграють ключову роль для існування чи спілкування на відміну від собак. Нас не має дивувати звичка наших менших друзів все обнюхувати, оскільки за допомогою нюху собака збирає так багато інформації, що нам годі й уявляти. При спілкуванні з собі подібними собаки часто виділяють феромони, кожен з яких має особливий запах та своє значення. Запах може сказати про «співрозмовника» більше, ніж будь-що інше, наприклад:
– ідентифікація, оскільки кожна собака має свій унікальний запах, завдяки якому її упізнають інші, люди для цього використовують імена;
– емоційний стан – запах тварини змінюється в залежності від страху, збудження чи агресії;
– статева активність, про готовність до спарювання самки говорить зміна запаху, який вона виділяє;
– харчові вподобання тварини можна дізнатися через запах з роту або шерсті.
У собак є декілька способів передавати інформацію запахом. Один з найбільш розповсюджених – мітки сечею. За допомогою сечі тварини позначають свою територію; залишають мітки, щоб запам’ятати маршрут або безпечну зону; виражають та утверджують свій статус; самки повідомляють самцям про готовність до спарювання. Також ці мітки можуть дати про тварину багато важливої інформації, такої як: вік, стать, стан здоров’я та навіть емоційний стан.
Інший спосіб – передача запахів через залози. У собак є залози на лапах, вухах, хвості та навколо анального отвору, кожна з яких виділяє свій запах та несе окреме повідомлення. Анальні залози у переважній більшості можуть розповісти про стан здоров’я та настрій песика; міжпальцеві залози активуються при тривозі чи страху; вушні залози та залози в області морди можна назвати паспортом собаки, оскільки через них тварини впізнають одне одного; хвостові залози виділяють запах, щоб залишати мітку при русі хвостом.
Ще один засіб спілкування запахами – дихання та слина. У такий спосіб собаки отримують інформацію про емоційний стан партнера, у якого змінюється запах слини при хвилюванні. Завдяки запаху слини собаки дізнаються, що їв їх товариш. А також певний неприємний запах з роту може сигналізувати про проблеми зі здоров’ям.
Як собаки розуміють мову тіла та міміку?
Завдяки положенню тіла, позі та міміці собаки теж можуть обмінюватися інформацією одне з одним. Шляхом демонстрування певних рухів вони видають свій статус, хвилювання, страх, агресію, дружелюбність і т. п. Давайте розглянемо, що ж означають ті чи інші поведінкові прояви.
Існує три основних типів прояву емоцій собаки: дружелюбний, невпевнений та агресивний.
Дружелюбний тип. Дружелюбний та веселий контекст можна прочитати у такій поведінці: рухи тварини невимушені та плавні, тіло розслаблене, рот розкритий та висунутий язик. Вуха знаходяться у найбільш звичному саме для цієї собаки положенні. Важливо розуміти, що у деяких тварин звичайним положенням вух буде лежаче положення, а у інших – стояче, в залежності від породи або особливостей здоров’я Чотирилапого. Виляння хвостом не надто швидкі, але широкі.
Невпевнений тип. Якщо собака відчуває страх, паніку або чиєсь домінування над собою, вона поводитиме себе наступним чином: хвіст піджатий під себе, вуха притиснуті до голови, а сама голова опущена, або вжата в тіло. Задня частина буде приспущена до землі. Якщо пес уникає зорового контакту, відвертає голову, облизує губи та позіхає – це говорить про намір уникнення конфлікту. Коли собака налякана, може проявляти агресію (гарчати, скалити зуби), але її страх видаватиме, невпевненість у рухах: піджаті вуха та хвіст, опущений корпус.
Агресивний тип. При такому типі собака буде виглядати збудженою та напруженою. Це збудження супроводжуватиметься демонструванням кликів, шерсть буде піднята на спині. Поза тіла може відрізнятися при агресії чи домінування. При домінуванні положення тіла, хвоста та погляд собаки прямі, а вуха підняті вгору. Проте якщо це агресія, передня частина тулуба буде опущена донизу. Такий тип поведінки може нести найбільшу загрозу для іншої собаки.
Значення звуків
Вокалізація теж є важливою у спілкування для собак. Собаки використовують досить широкий спектр звуків, для вираження своїх емоцій, намірів та соціальної взаємодії. Основні з них це гарчання, гавкіт, скиглення (скавуління, ниття) та виття.
– Гарчання. Цей звук може мати або позитивне значення або негативне. Щоб зрозуміти, потрібно звертати увагу на контекст, тому що тварини часто гарчать одне на одного під час гри, але якщо це захист іграшки, їжі, території, самки чи прояв домінування, тут потрібно бути пильними, бо пес може атакувати свого конкурента. Особливе місце займає «хрюкання», яке у більшості відносять до різновиду гарчання, але воно має виключно позитивний характер.
– Гавкіт. Цей прийом також потрібно розглядати через призму контексту. Тварини можуть бавитися та гратися одне з одним, і гавканням вони просто проявляють прихильність до свого товариша, підтримують процес гри та спілкування. У такому контексті гавкіт буде коротким та високим або одиночний та з паузами, у спробах звернути на себе увагу. На противагу серія швидких, безперервних або низьких та глибоких гавків говоритиме про попередження нападу, занепокоєння або сигнал про небезпеку.
– Скиглення. Зазвичай скавуління говорить про дискомфорт, біль або смуток, а іноді воно має і позитивний ключ. Зверніть у вагу на ситуацію. Якщо при зустрічі собаки активно обнюхуються та видають легке скиглення, що супроводжується облизуванням – це вираження радості та задоволення.
– Виття. Це можна назвати більше інстинктивним способом комунікації, який передався собакам від їх предків – вовків. Часто це прояв самотності. Коли емоційно близьких собак розділити, вони можуть почати вити, це означає сум одне за одним. Якщо собака виє у відповідь на виття іншої собаки – це спосіб відповісти своєму співрозмовнику.
Зверніть увагу, що собаки комбінують звуки, наприклад: гавкіт та гарчання (невпевнена загроза або гра), гавкіт та скиглення (спроба щось випросити), скиглення та виття (туга за товаришем, самотність).
Висновок
Способи спілкування тварин відрізняються від людських, але не потрібно їх недооцінювати та вважати примітивними. Насправді у собак складна система комунікації, яка включає в себе вербальні, невербальні знаки, а також запахи. Світ спілкування наших Вірних Друзів неймовірно дивовижний та багатий. При спілкування собаки орієнтуються на звуки, положення тіла та на запахи. Таким чином вони встановлюють ієрархію, вирішують конфлікти або встановлюють доброзичливий емоційний зв’язок. Ця система знаків надзвичайно складна, навіть може позмагатися з нашою.
Знання про знакову та звукову систему комунікації наших Улюбленців важливі для кожного дбайливого власника. Найперше, що це нам дає – можливість зрозуміти тварину, щоб у складних випадках уникнути конфлікту між тваринами. Крім того це дозволяє нам навчитися розуміти своїх Хвостиків, адже їх комунікація з собі подібними не відрізняється від комунікації з нами. Та і погодьтеся, що це надзвичайно корисний та цікавий досвід для нас, який дає можливість нам використовувати здібності тварин, розуміючи їх значення, у корисних цілях для людства.
