Кульгавість у собаки — це не завжди явна травма. Іноді пес лише злегка піднімає лапу чи на кілька секунд змінює ходу — і це вже знак, що щось не так. Власнику важливо вміти відрізнити невинний дискомфорт від симптомів серйозної проблеми, що вимагає негайної реакції.

Можливі причини кульгавості

Причин кульгавості в собак чимало — від найпростіших до критичних. Найчастіше це механічне ушкодження: розтягнення, забій, поріз, стороннє тіло в подушечках лапи (наприклад, скалка чи колосок), укуси комах або садна після активної прогулянки. Але є й глибші причини: артрит, дисплазія кульшового або ліктьового суглоба, розрив хрестоподібної зв’язки, остеохондроз, неврологічні порушення чи навіть пухлини. У великих порід, особливо у літньому віці, частими стають дегенеративні зміни суглобів. У цуценят кульгавість може бути пов’язана з порушенням розвитку кісток або болями при рості. Також іноді собака може кульгати після щеплення або ін’єкції, якщо було зачеплено м’яз чи нерв.

Поступовий початок vs. раптовий біль

Якщо кульгавість розвивалась поступово — наприклад, собака з кожним днем дедалі менше навантажує лапу — це може свідчити про хронічний процес: запалення, артрит, проблеми зі зв’язками або розвиток дегенеративного захворювання. Якщо ж пес раптово зойкнув і почав нести лапу на вазі — це більше схоже на гостру травму або чужорідне тіло. При поступовій кульгавості тварина зазвичай продовжує бігати, але з помітним дискомфортом, при раптовій — може відмовлятись рухатись, ховатися, лягати та не дозволяти торкатись до болючої лапи. Розрізнення типу початку допомагає власнику зорієнтуватись, наскільки терміновою має бути реакція.

Діагностика та лікування

Перше, що слід зробити — уважно оглянути лапу: чи немає подряпин, набряку, порізів, заноз або запалених ділянок. Якщо візуально все нормально, але кульгавість триває — потрібна ветеринарна діагностика. Зазвичай включає пальпацію, перевірку обсягу руху в суглобі, іноді — рентген або УЗД, а в складних випадках — МРТ. Лікування залежить від діагнозу: від простого спокою та місцевих засобів до операції на суглобі чи хірургічного втручання при розриві зв’язок. Часто використовуються протизапальні препарати, фізіотерапія, масаж, ортопедичні устілки або навіть реабілітаційне плавання. У разі артриту — призначають хондропротектори, корекцію ваги та рухового режиму. Усі ці процедури потребують контролю, бо неправильне лікування лише погіршить ситуацію.

Коли звертатися до ветеринара?

До ветеринара слід звертатись у будь-якому з наступних випадків: кульгавість триває більше 24–48 годин, є набряк або гарячі ділянки на лапі, собака скиглить, не дозволяє доторкнутись до лапи, відмовляється ходити, підніматися або спускатися. Також важливо реагувати, якщо кульгавість супроводжується лихоманкою, зміною апетиту чи поведінки. Якщо у вашого собаки вже були проблеми з суглобами або він літнього віку — не зволікайте навіть при слабких симптомах. Чим раніше виявити причину — тим менше болю, витрат і часу на лікування. Особливо уважними варто бути з цуценятами великих порід — у них багато ортопедичних проблем починаються саме з легкого кульгання, яке часто ігнорують.