У наукових колах питання впливу кольору шерсті на характер кота викликає дискусії постійно. Навіть коли ніби сходяться з якоюсь думкою – пізніше знову це питання піднімається на вискоих рівнях. Генетика справді може певною мірою формувати поведінку, адже гени, що відповідають за забарвлення, інколи пов’язані з іншими особливостями організму. Наприклад, дослідження показували, що триколірні кішки (черепахові та каліко) інколи мають більш незалежний характер (про що ми вже писали в одній із статей про забарвлення котів), тоді як чорні коти виявляються спокійнішими і менш агресивними. Проте науковці наголошують: прямої залежності «колір = характер» не існує. Значно більший вплив мають порода, спадковість від батьків та умови, в яких росте кіт. Іншими словами, забарвлення може давати певні тенденції, але ніколи не визначає характер повністю.
З точки зору звичайного власника, колір шерсті часто стає приводом для створення стереотипів. Білих котів сприймають ніжними і чутливими, рудих — енергійними бешкетниками, чорних — загадковими та спокійними. Така «класифікація» більше говорить про уявлення людей, ніж про реальність. Характер кожного кота формується середовищем: увагою господаря, рівнем турботи, іграми та досвідом у дитинстві. Якщо рудий кіт виріс у теплій атмосфері, він буде лагідним, а якщо білий залишався без уваги, то може стати замкнутим і нервовим. Тому логічно визнати: колір шерсті не визначає характер, а лише створює ілюзію певних рис, які ми самі приписуємо тварині.
У підсумку можна сказати: наука не знаходить прямих доказів зв’язку між кольором шерсті й вдачею кота, а логіка підказує, що справжній характер формується любов’ю, увагою та вихованням.
