Що таке забарвлення каліко та чому воно таке особливе

Каліко — це одне з найяскравіших, найпомітніших і найромантичніших забарвлень у світі котів. Воно є триколірним, де поєднуються три основні відтінки: білий, чорний (або сірий) та рудий (іноді кремовий). Багато людей думають, що це порода котів, але важливо розуміти: каліко — це не порода, а тип забарвлення шерсті, який може з’являтися у найрізноманітніших котів, незалежно від їх родоводу.

Головна генетична особливість цього забарвлення — його залежність від X-хромосоми. Гени, що відповідають за чорний і рудий кольори, знаходяться саме на цій хромосомі. А оскільки кішки мають дві X-хромосоми (XX), в однієї тварини можуть одночасно проявлятись і чорні, і руді плями — у поєднанні з білим, який кодується окремо. Самці ж мають набір XY, тому одночасне забарвлення в обидва кольори майже неможливе.

Тому й з’являється ще один унікальний факт: понад 99% кішки-каліко — це самки, а каліко коти — надзвичайна рідкість. Самці каліко зазвичай мають генетичну аномалію (XXY) і практично завжди є безплідними.

Каліко-забарвлення буває двох основних типів:

  • Класичне каліко — чіткі плями чорного, рудого та білого кольорів.

  • Розведене каліко (dilute calico) — ті ж кольори, але в розм’якшених тонах: сірий замість чорного, кремовий замість рудого.

Цікаво, що розміщення плям у каліко-котів ніколи не повторюється. Кожен малюнок — унікальний, немов картина, намальована випадком. Саме тому каліко вважаються одними з найбільш естетичних і “індивідуальних” котів — у них немає двійників.

Ці коти також мають багату символіку в культурі. В Японії триколірна каліко кішка вважається талісманом удачі, багатства та безпеки. Саме в образі каліко найчастіше виконані знамениті фігурки манекі-неко — піднята лапка, запрошення на щастя. Моряки брали таких кішок на кораблі, щоб захиститися від бурі. У США каліко-кішок іноді називають “грошовими котами”, вірячи, що вони приносять фінансову стабільність.

У яких породах трапляється каліко

Оскільки забарвлення каліко — це не ознака породи, а лише унікальна комбінація кольорових генів, воно може проявитися в багатьох різних породах котів. Але це не означає, що воно є в кожній породі — адже стандарти деяких порід просто не допускають триколірних варіацій.

Ось найпоширеніші породи, у яких може бути каліко:

  • Домашній короткошерстий та довгошерстий каліко кіт — найчастіше саме серед безпородних або “вуличних котів” можна побачити найяскравіших представниць каліко.

  • Мейн-кун — серед цих гігантів триколірні забарвлення виглядають особливо вражаюче, поєднуючи силу та ніжність.

  • Перська кішка — їхня довга розкішна шерсть у каліко-варіанті виглядає як справжнє барокове полотно.

  • Шотландська висловуха та прямоуха — у цій породі каліко трапляється досить часто і додає ще більше шарму.

  • Американський керл — з загнутими вушками та трикольоровою шерстю виглядає фантастично ніжно.

  • Японський бобтейл — особливо шанована в Японії порода, де каліко вважається стандартом і оберегом.

  • Сибірська кішка — природна, міцна порода, серед якої є чудові каліко-забарвлення.

  • Рагдолл — хоч рідше, але серед рагдоллів іноді зустрічаються світлі варіації каліко з ніжним кремовим відтінком.

  • Сфінкс — так, навіть серед безшерстих котів можуть бути каліко! Хоч і виглядає це дещо інакше — як пігментовані ділянки шкіри.

Каліко не може бути у породах, де допустиме лише однотонне забарвлення (наприклад, абіссинська, орієнтальна або бірманська кішка), або там, де стандарти визнають обмежену кількість кольорів.

Цікаво, що навіть у межах однієї породи каліко-кошеня може народитися у посліді разом із одно- чи двоколірними братами й сестрами — генетика часто грає за своїми правилами.

Висновок

Ці кішки несуть у собі трохи дикої краси, індивідуальності та чарівності. Каліко — це кішка, яку не обереш за каталогом, а зустрінеш і закохаєшся. Її забарвлення – це символ індивідуальності, жіночності, мудрості й удачі.

Тож якщо вам пощастило зустріти каліко-кішку — знайте: перед Вами, а справжній талісман.