Парвовірусний ентерит — одне з найнебезпечніших вірусних захворювань у собак, особливо у цуценят. Це агресивне інфекційне ураження травної системи, яке без лікування призводить до швидкого зневоднення, інтоксикації й часто — смерті. Щоб уберегти свого улюбленця, важливо знати, як саме відбувається зараження, як проявляється хвороба, чим вона небезпечна для молодих тварин та як її лікувати.

Як собака отримує парвовірус

Парвовірус дуже стійкий у зовнішньому середовищі. Він зберігається на землі, у фекаліях, на взутті, лапах, предметах догляду — навіть при високих температурах чи впливі дезінфекторів. Найпоширеніший шлях зараження — фекально-оральний. Собака може підхопити вірус, просто понюхавши або лизнувши заражену поверхню. Інфікування відбувається миттєво: вірус потрапляє в організм, атакує клітини кишківника та імунної системи, спричиняючи запалення, некроз тканин, діарею з кров’ю, блювання та загальну інтоксикацію. Важливо розуміти, що навіть повністю домашній пес, який ніколи не виходить на вулицю, може заразитися — через господарів, які приносять вірус на одязі, руках або взутті.

Парвовірус у цуценят: найвразливіша група

Цуценята у віці від 6 тижнів до 6 місяців є найбільш незахищеними. У них ще не сформована повноцінна імунна відповідь, а кишківник надзвичайно чутливий. Якщо цуценя не вакциноване або не пройшло повний курс щеплень, вірус розвивається дуже стрімко. Найстрашніше — іноді господар помічає симптоми надто пізно. У перші 12–24 години після зараження цуценя може виглядати просто трохи млявим, але вже через добу розвивається блювання, пронос (часто з кров’ю), повна відмова від їжі й води. Без негайної ветеринарної допомоги смертність серед невакцинованих цуценят сягає 90%. І саме тому перше щеплення — це не «про всяк випадок», а реальний порятунок життя.

Симптоми парвовірусу у собак

Класичні симптоми включають сильну апатію, різке зниження апетиту або повну відмову від їжі, часте блювання, рідкий пронос з домішками крові, різкий запах фекалій, підвищену температуру або, навпаки, гіпотермію, а також зневоднення. У важких випадках собака не реагує на подразники, лежить без сил, ясна стають блідими або синюватими. Симптоматика може трохи варіюватись залежно від породи, віку й загального стану імунної системи. Але головне — парвовірус не «чекає». Якщо ви помітили хоча б кілька з цих симптомів, особливо у молодої тварини — не зволікайте. Звернення до ветеринара в перші години після появи ознак може бути критичним для порятунку життя.

Лікування парвовірусу: тривожна інтенсивна терапія

На жаль, не існує ліків, які знищують сам парвовірус у тілі. Терапія — симптоматична й підтримувальна. Основна мета — вивести токсини, зупинити блювання і діарею, не допустити зневоднення та підтримати імунну систему. Собаці вводять внутрішньовенно рідини з електролітами, протиблювотні засоби, антибіотики для боротьби з вторинними бактеріальними інфекціями, сорбенти, іноді — плазму та імуноглобуліни. Лікування проходить лише у стаціонарі й триває кілька днів до повної стабілізації. Навіть після виписки тварина потребує особливої дієти, спокою та ретельного догляду. І найголовніше: після одужання організм тварини залишається ослабленим, а тому профілактика — єдиний надійний спосіб уникнути трагедії. Своєчасна вакцинація, карантин у перші тижні життя й уважність господаря — це те, що реально рятує.

Висновок

Парвовірус — це не хвороба, з якою можна почекати до завтра. Це виклик, який або перехоплюється вчасно, або приносить невідворотні наслідки. Будьте уважні до змін у поведінці собаки, не ігноруйте план вакцинацій і ніколи не зволікайте з візитом до ветеринара. А якщо вам потрібна перевірена порада або супровід після одужання — ми завжди поруч. Бо для нас собаки — це не тільки клієнти, а частина сім’ї, яку ми захищаємо разом з вами.