Породи, які надзвичайно схожі між собою

Коли ми зустрічаємо собаку на вулиці, зазвичай визначаємо породу за розміром, кольором, формою голови та характерними рисами. Але існують пари порід, які настільки схожі, що навіть досвідчені власники часто плутають їх між собою. Такі собаки-двійники мають спільні риси зовнішності через однакове походження, подібні стандарти розведення або ж тому, що різниця між ними полягає лише в деталях.

Сибірський хаскі та Аляскінський маламут

Обидві породи мають густу шерсть, характерний «вовчий» вигляд і світлі маски на морді. Проте хаскі стрункіші та легші, їхні очі можуть бути блакитними, а хвіст менш загнутий. Маламут значно більший, має лише карі очі та масивнішу статуру. Хаскі створені для швидкості, а маламут – для важкої тягової роботи.

Самоїд та Американський ескімоський собака

Обидва мають сніжно-білу пухнасту шерсть і доброзичливий вираз мордочки. Проте самоєд більший, його шерсть довша й густіша, а «усмішка» на морді більш виразна. Американський ескімоський собака може бути компактнішим і нагадує «міні-версію» самоєда.

Бородатий коллі та Староанглійська вівчарка

Ці вівчарські породи вкриті густою довгою шерстю, яка спадає на очі. Відрізнити їх можна за тілобудовою: староанглійська вівчарка масивніша і ширша, її шерсть більш пухнаста та важка. Бородатий коллі має легше тіло і рухається граційніше, шерсть у нього більш шовковиста.

Лхаса апсо та Ши-тцу

Обидві мініатюрні породи мають довгу розкішну шерсть і компактне тіло. Різниця полягає в морді: у лхаса апсо вона довша, тоді як у ши-тцу – коротша і кругліша. Ши-тцу також виглядають більш «дитячими» завдяки виразним очам і ніжнішій шерсті.

Віппет та Італійський грейгаунд

Ці стрункі хортоподібні собаки виглядають майже однаково: тонкі лапи, гладка шерсть і легкий біг. Але італійський грейгаунд значно менший і тендітніший, а віппет більший і міцніший, здатний розвивати надзвичайну швидкість. Найпростіше відрізнити їх за розміром.

Англійський спрінгер-спанієль та Валлійський спрінгер-спанієль

Обидва спаніелі енергійні, з біло-рудим окрасом і середньою довжиною шерсті. Відмінність у забарвленні: валлійський має більш насичений червоно-рудий тон, тоді як англійський може бути з чорними або печінковими відтінками. Англійський також зазвичай більший і різнобарвніший.

Бельгійський малінуа та Німецька вівчарка

На перший погляд вони дуже схожі: обидві породи середнього розміру, з прямими вухами і подібним окрасом. Але малінуа стрункіший і легший, тоді як німецька вівчарка масивніша, з характерною похилою спиною. Малінуа швидкий і різкий у роботі, а вівчарка – витривала і врівноважена.

Золотистий ретривер та Лабрадор ретривер

Дві найпопулярніші породи у світі часто плутають. Обидві мають кремовий або золотистий колір шерсті, доброзичливий характер і середній розмір. Але у золотистого ретривера шерсть довша і хвиляста, хвіст більш пухнастий, а риси морди м’якші. Лабрадор же має коротку щільну шерсть і більш робочу, міцну статуру.

Бігль та Східноєвропейські гончі

У мисливських регіонах України можна зустріти мисливських гончих, які зовні схожі на бігля завдяки триколірному окрасу. Біглі компактніші та мають характерний «щенячий» вираз морди, тоді як гончі вищі, з довшими ногами і більш робочим темпераментом.

Акіта-іну та Шиба-іну

Обидві японські породи мають руде забарвлення, стоячі вуха і загнутий хвіст. Відрізнити їх просто: акіта значно більша й масивніша, тоді як шиба – компактна і нагадує «міні-версію». За характером акіта спокійніша й серйозніша, а шиба – незалежна й енергійна.

Чому важливо знати різницю

Правильне розпізнавання порід має значення не лише для цікавої розмови на прогулянці. Від цього залежить підхід до харчування, догляду за шерстю, рівня фізичного навантаження та навіть ветеринарної допомоги. Деякі породи схильні до специфічних захворювань і мають різний темперамент, тому знання дрібних відмінностей допомагає забезпечити собаці щасливе та здорове життя.