Кішка сибірська – це порода, яка, не зважаючи на загартованість дикою природою, доволі ніжна у поведінці з близькими та має настільки велике різноманіття окрасів та текстури шерсті, що неможливо знайти двох абсолютно однакових представників. Ще її називають “лісова кішка”. У цій статті ви дізнаєтесь все про сибірських кішок.
Історія походження сибірської кішки
Сибірська порода кішок родом із суворих сибірських регіонів, де вона виживала завдяки своїй густій шерсті, сильному тілу та інстинктам мисливця.
Згадки про великих пухнастих кішок можна знайти ще в літописах XVI–XVII століть. Вони жили поруч із людьми, допомагали боротися з гризунами та захищали запаси зерна. З часом вони стали більше, ніж просто мисливці. Їхній лагідний характер і здатність встановлювати емоційний зв’язок із людьми зробили їх чудовими домашніми улюбленцями.
У Радянському Союзі до розведення сибірських кішок підходили без особливого ентузіазму, і лише в 1980-х роках почали активно розводити та документувати цю породу. Таким чином, у 1987 році було створено перший офіційний стандарт породи.
Після розпаду Радянського Союзу сибірська кішка почала з’являтися на міжнародних виставках. У 1990-х роках вона привернула увагу заводчиків у Європі та США і у 1992 році Міжнародна федерація котів визнала її офіційно. Після неї кішку сибірську внесли до своїх стандартів і інші організації.
Зовнішній вигляд сибірської кішки
Густе хутро, виразні очі, найчастіше зеленого або жовтого кольору, пензлики на кінчиках вух та граційність сибірської кішки створюють образ справжнього лісового хижака, який чудово адаптувався до домашнього життя. Порода може важити від 4 до 9 кг і кваліфікується як велика.
Унікальність шерсті полягає у її багатошаровості, яка допомагала виживати кішці у суворому сибірському кліматі. Остьова шерсть груба, водонепроникна; проміжна шерсть забезпечує додаткову густоту, а м’яке підшерстя зберігає тепло взимку.
Окрас може бути різним. Не допускаються стандартом лише ліловий, шоколадний, цинамон і фавн. Види сибірських кішок, які вважаються найпоширенішими за своїм окрасом, – це однотонні чорні, білі та руді, табі з візерунком у вигляді смужок або плям і колор-пойнт з темними відтінками на морді, лапах і хвості.
Сибірська кішка: характер
Сибірські коти дуже розумні та швидко навчаються. Вони здатні розуміти команди й навіть відкривати двері лапою. Їх можна навчити приносити іграшки або виконувати прості трюки, однак, будучи незалежними, вониздатні самостійно приймати рішення, які не завжди до вподоби власникам.
Ця порода чудово взаємодіє з дітьми та іншими тваринами. Вони терплячі та рідко виявляють агресію. Люблять грати, лазити по деревах і досліджувати простір. Навіть у дорослому віці ця порода залишається активною.
Також у сибірських кішок добре розвинена інтуїція: вони розуміють настрій людини й підлаштовуються під нього. Вони не вимагають постійної уваги і можуть залишатись вдома самі.
Догляд за сибірською кішкою
Харчування. Як хижакам, сибірським кішкам необхідний білок, тому, обираючи корм для улюбленця, потрібно звертати увагу на його склад та процентне співвідношення білку. Якісні корми вже містять достатню кількість поживних речовин, однак, проконсультувавшись з ветеринаром, можна додати до раціону варену курку, яловичину, індичку та рибу у невеликій кількості. Ні в якому разі не пригощайте улюбленця солодощами, солоною, смаженою та копченою їжею. Це небезпечно для його здоров’я.
Здоров’я. Через природний відбір залишалися лише найсильніші та найвитриваліші кішки, тож порода стійка до захворювань і несприятливих умов. У середньому сибірська кішка живе 12-16 років, але може доживати і до 20 років. Найбільш поширеними проблемами зі здоров’ям можна назвати гіпертрофічну кардіоміопатію, яка полягає у потовщенні стінок серця, що призводить до утруднення його роботи, і захворювання зубів та ясен.
Грумінг сибірської кішки. Густа шерсть сибірської кішки потребує регулярного розчісування, щоб не утворювались ковтуни. Зазвичай, достатньо 1-2 разів на тиждень, однак у період сезонної линьки кількість розчісувань необхідно подвоїти. Навесні шерсть стає тоншою, а восени з’являється густий зимовий підшерсток, що провокує більш інтенсивне випадіння шерсті. Стрижка сибірського кота не є необхідною, але ветеринари рекомендують її за певних індивідуальних особливостей або проблем із шерстю.
На відміну від багатьох інших порід, сибірські кішки не бояться води, хоча купати їх потрібно лише за нагальної потреби. Вся справа в тому, що водонепроникність шерсті після купання навіть найм’якішим шампунем може постраждати.
Так як найпоширенішою проблемою для цієї породи є захворювання зубів та ясень, потрібно приділяти час на чистку зубів улюбленця спеціальною пастою та щіткою. Можна придбати в зоомагазині іграшки та ласощі для зубів, щоб заохочувати кота до гризіння.
Для чистки вушок та протирання очей буде достатньо ватних дисків та лосьйонів. Процедури нескладні, але допомагають дбати про гігієну, запобігають сльозотечі та зачервленню шерсті, а також можна вчасно помітити будь-які запальні процеси та звернутись до ветеринара.
Щодо кігтів та їх підстригання: сибірські кішки чудово сточують їх за допомогою кігтеточки та різноманітних ігор. Однак, якщо кігті залишаються довгими, їх необхідно стригти, щоб запобігти розшаруванню.
Висновок
Перед тим як заводити улюбленця, врахуйте особливості сибірських кішок та їх потреби, щоб бути впевненими, що тварина почуватиметься щасливо у вашій родині. Вони рідко хворіють, добре адаптуються до різних умов, люблять гратися, але, водночас, знають, коли власник потребує спокою. Пам’ятайте, що ця порода потребує вашої уваги, навіть якщо вона виглядає незалежною. Якщо улюбленець не отримуватиме достатньо фізичної та розумової активності, він може нудьгувати та створювати проблеми.
Сибірський кіт плюси та мінуси має як і кожна інша тварина, тож, якщо у вас мало часу для догляду та ігор із нею, краще обрати менш активну породу.
