Ймовірність повернення собаки до свого дому насправді низька, проте існує досить багато оповідей з життя людей, які підтверджують, що подібне відбувалося у їхньому житті. Люди наполягають, розповідають історії та мають багато фактів і підтверджень подібним випадкам. Група тварин ссавці є досить розумною групою тварин та має «хорошу» чуйку. Вовки здатні пройти сотні кілометрів у пошуках їжі і повернутися назад у своє лігво. Для людини це наче містика, щось незрозуміле, загадкове. Але що допомагає тварині розуміти як дійти до дому та що допомагає орієнтуватися за тисячі кілометрів від дому? Чи це нюх, а чи відчуття напрямку, що за «загадково – містична» навігація?

Орієнтування у просторі та у місцевості

Нюх собаки

Згідно висновків вчених і дослідників головним орієнтиром у собак є нюх. За спостереженнями вони можуть пройти метри та кілометри, якщо вони знають запах. Будучи у зовсім чужому місці собака старається там знайти знайомий запах, пізніше інший знайомий, серед тисячі чужих. На думку вчених саме за таким орієнтиром вибудовується ланцюжок напрямку руху. Спеціалісти зі сфери біології та медицини доводять, що у собак 1/3 мозку присвячена інтерпретації запахів, а нюх розвинений у 40 разів краще ніж у людини. Інтерпретація – тобто «повтор і відтворення» попереднього побаченого або попереднього почутого. Саме тому тварина може пройти велику кількість кілометрів, адже постійно впізнає «знайомий аромат» та ігнорує усі інші запахи. Погодні умови і час можуть витерти запах із повітря, молекули запаху не є постійними, тому вчені почали  доводити, що ще є багато чинників, які можуть допомогти тварині знайти вірний напрям руху. Сніг, заметіль, буревій, дощ або вітер, ясне сонечко, яке закінчиться грозою у літній вечір, все це з часом витирає «орієнтир» із  повітря.

 

Когнітивні карти

 Собаки вміють створювати інтелектуальні картки, саме тому вони добре орієнтуються  у просторі і часі. Когнітивна картка, а ще нюховий «орієнтир», завжди допоможе зорієнтуватися тварині і дістатися до рідного дому за тисячі кілометрів. Якщо тварина проживає у місті, у приватному секторі або у багатоповерхівці, вона 100% пам’ятатиме маршрут до свого дому – напам’ять.

Хвостики знайдуть довгий маршрут до свого дому, так само і короткий, дорогою і клумбами, головне  – це знайомий простір і запах. Собаки запам’ятовують так само і великі території та маршрути, кожна поїздка у село, на озеро, у гості та до ветеринара, це вже великий успіх у розвитку пам’яті, уваги та у створенні когнітивної картки на випадок згуби тварини. А ще, якщо усю дорогу у транспорті собачка сидить поруч з вікном і вікно відкрите, вона запам’ятає на-пам’ять усю протяжність дороги, посадки ялин, сосни та інших рослин.

Магнітне поле Землі

За сучасними дослідження вчених з’явилися докази використання магнітного поля Землі нашими Улюбленцями. Саме магнітне поле допомагає тваринам в навігації та орієнтуванні по місцевості. За допомогою «кріптохром» у очах усі примати відчувають магнітне поле. Світлочутливі молекули, згідно наукового терміну «кріптохроми» беруть участь у циклічних змінах біологічних процесів пов’язаних зі зміною дня та ночі на планеті Земля. Вчені трактують, що здатність сприймати магнітне поле Землі наші Хвостики використовують, як механізм орієнтації і саме цей механізм допомагає їм у пошуку маршруту до рідної домівки. Насправді найкраща здатність сприймати магнітне поле у птахів, у ссавців така здатність набагато гірша.

 

«Душевний» зв’язок із господарем

 Кожна тварина живучи у сім’ї звикає до звичаїв та традиції своєї сім’ї. Для тварини «звичаї та традиції» – це щоденна рутина, буденні справи, знайомий шум та рипіння, ті самі запахи. Якщо собака була у сім’ї повноправним членом, вона обов’язково шукатиме «рідних душ» і знайомий їй запах дому. Є багато випадків, які були справді підтвердженими, собаки навіть діставалися до дому знаходячись у інших населених пунктах. Складно пред’явити конкретні докази, якою дорогою йшла тварина, як це сталося насправді, але на думку вчених пошук господаря, любов до дому та «енергетична навігація» відіграли важливу роль у цьому.

Є зафіксований вченими випадок, який стався у 1979 році у Австралії. Собаку породи метис відвезли на ферму більш ніж за три тисячі кілометрів, з надією, що ця собака буде помічником на фермі. Проте Хвостику ця ідея не сподобалася і він подолавши понад 3 тисячі кілометрів повернувся у свій рідний штат Вікторія, який розташований у Західній Австралії.

Отже, здатність собак повертатися за тисячі кілометрів до свого дому підтверджена вченими. Запах, слух, магнітне поле та уся комбінація «сенсорики» використовується собакою під час згуби та далеких повернень. Орієнтування за допомогою візуальних та звукових орієнтирів також є допомогою у пошуку рідного дому, а ще бажання бути поруч зі своєю сім`єю – ось важливий фактор, який часто може стати ключовим на шляху додому. Не дарма кажуть у народі, що найвірніший друг людині – це собака.