Інструкція для господарів, які готові врятувати життя

Іноді життя ставить нас у ситуації, коли допомогти Улюбленцю можемо тільки ми самі. У великому місті можна швидко викликати ветеринара або приїхати до цілодобової клініки. Але що робити, якщо живеш у маленькому селі чи містечку, де ветеринар буває лише раз на тиждень? Або якщо щось трапилось уночі, коли всі двері зачинені, а рахунок іде на хвилини? Собака отруївся на прогулянці, його вкусив кліщ — і є ризик піроплазмозу, або ж просто потрібно дати ін’єкцію, яку призначив лікар, але візит відкладається. В таких випадках саме господар повинен знати, як правильно зробити укол — без страху, без шкоди, з повагою до життя тварини.

Ось як це зробити правильно і безпечно:

1. Підготовка до уколу: психологія, безпека, стерильність

Насамперед — заспокойтесь. Собаки дуже добре відчувають емоції людини, і якщо Ви нервуєте — тварина напружиться ще більше. Підготуйте все заздалегідь: шприц відповідного об’єму, ампулу з ліками, серветки або вату зі спиртом, одноразові рукавички. Якщо ампула скляна — обережно відкрийте її, краще через рушничок або з використанням пилки для скла, щоб не поранитись.
Ліки повинні бути кімнатної температури. Якщо вони з холодильника — потримайте ампулу кілька хвилин у долонях.

Після цього:

  • ретельно вимийте руки, надіньте рукавички;

  • наберіть ліки у шприц, переконайтесь, що немає повітряних бульбашок (якщо є — легенько постукайте по шприцу і видавіть їх);

  • оберіть місце ін’єкції: найчастіше — холка або стегно.
    Холка — це місце між лопатками, де менше чутливих нервів. Ідеально підходить для підшкірних ін’єкцій. Стегно — підходить для внутрішньом’язових.

2. Як зробити укол собаці у холку (підшкірний укол)

Попросіть когось допомогти потримати собаку, якщо вона неспокійна. Маленьку собаку можна загорнути в рушник, залишивши відкритою лише холку.

Далі:

  • промокніть місце ін’єкції спиртом;

  • вказівним і великим пальцем підніміть шкіру, утворивши «намет»;

  • тримайте шприц паралельно до тіла собаки, під кутом приблизно 45 градусів;

  • акуратно введіть голку у «намет», не наскрізь, приблизно на 1-2 см;

  • повільно введіть ліки — без різких рухів;

  • витягніть голку, пригорніть місце ваткою зі спиртом.

Після уколу собака може трохи поскавуліти або почухати місце ін’єкції — це нормально. Якщо ліки були маслянисті або холодні, може залишитись ущільнення — воно розсмокчеться.

3. Як зробити внутрішньом’язовий укол собаці у стегно

Цей варіант трохи складніший, але іноді необхідний, особливо якщо ліки не можна колоти підшкірно. Оберіть зовнішню частину заднього стегна. Там достатньо м’язів, щоб укол був безпечним.

  • обов’язково переконайтесь, що собака стоїть або лежить на боці;

  • дезінфікуйте місце;

  • тримайте шприц перпендикулярно до шкіри (під 90 градусів);

  • вводьте голку глибше, ніж при підшкірному — до половини або трохи більше;

  • вводьте ліки повільно;

  • після ін’єкції — легенько помасажуйте місце уколу, щоб не було ущільнення.

Не коліть у те саме місце двічі поспіль. І не коліть великі об’єми внутрішньом’язово: якщо призначено 5 мл — краще поділити на 2 різні стегна по 2,5 мл.

Висновок

Вміння зробити укол собаці — це не «медична майстерність», а базова навичка відповідального господаря. Це не страшно, якщо підійти до процесу спокійно, акуратно й з любов’ю до тварини. Але пам’ятайте: укол — це не заміна консультації з ветеринаром, а лише засіб допомогти, коли немає іншого вибору. І найкраще, що Ви можете зробити — навчитися цього завчасно, а не в момент паніки.