Походження породи
Ірландський вовкодав — одна з найстаріших порід у Європі. Перші згадки про цих собак датуються ще I століттям, а вже у Середньовіччі вони стали відомими у всій Європі як мисливські й бойові собаки. Їх тримали кельтські племена, використовували для полювання на дичину, охорони таборів і навіть у боях. Цих псів настільки цінували, що дарували як дорогі подарунки королям, а в Ірландії існували закони, які визначали, хто має право володіти вовкодавом.
У XVIII столітті порода майже зникла, адже в Ірландії зникли вовки — основна здобич цих собак. І лише в XIX столітті її вдалося відродити. Капітан Джордж Ґрахем почав цілеспрямовано схрещувати залишки популяції з шотландськими дирхаундами, борзими та догами, щоб відновити типаж. Сучасний вовкодав ірландський — результат цієї роботи. Це вже не бойовий собака, але він зберіг притаманну породі врівноваженість, силу та спокій.
Поведінка і характер: дуже великий, але дуже спокійний
Ірландський вовкодав — одна з найстриманіших і врівноважених порід серед великих собак. Він не агресивний, не схильний до безпричинного гавкання, добре ладнає з дітьми та не конфліктує з іншими тваринами. Це собака, який цінує присутність людини, любить бути поруч і спокійно переносить повсякденний ритм життя без істерик чи гіперактивності. Від нього не варто чекати циркових трюків чи службової слухняності — він розумний, але не виконує команди лише заради виконання. Йому важливо відчувати повагу та контакт.
Це собака, яка легко пристосовується до життя в будинку, хоча потребує простору — не для бігу, а щоб спокійно лежати. Він швидко прив’язується до родини, любить стабільність і не переносить самотності. Водночас у ньому залишається спостережливість: хоч він і не охороняє територію активно, але завжди контролює, що відбувається навколо, і без зайвого шуму попередить про незнайомця.
Зовнішність, розміри
Ірландський вовкодав — це найбільший собака у світі за зростом. Його зріст у холці часто перевищує 85 см, а іноді доходить до 95 см. Вага коливається в межах 55–75 кг. При цьому тіло залишається пропорційним: видовжене, м’язисте, з глибокими грудьми та міцними лапами. Шерсть — жорстка, середньої довжини, з характерною скуйовдженістю. Вона щільна, не надто густа, але досить практична для будь-якої погоди. Найпоширеніші кольори — сірий, тигровий, чорний, білий, рудий або палевий.
Різновидів як таких не існує — стандарт породи один, але через генетичну варіативність бувають незначні відмінності у формі голови, шерсті та вушної постановки. Усі сучасні ірландські вовкодави ведуть походження від ліній, закладених у XIX столітті в Англії та Ірландії. Цуценя ірландського вовкодава росте дуже швидко — вже у 6–8 місяців виглядають, як дорослі собаки, але повністю формуються лише до 2 років.
Догляд, здоров’я, тривалість життя
Попри грізну зовнішність, ірландський вовкодав — дуже вразлива порода з делікатною будовою тіла. Головне у догляді — правильно організоване харчування: не можна годувати звичайним кормом для великих собак. Потрібно обирати спеціалізований корм із підтримкою для суглобів, серця та з низьким рівнем білка в перший рік життя. Через інтенсивне зростання цуценятам важливо обмежувати активні фізичні навантаження до повного формування опорно-рухового апарату.
Грумінг ірландського вовкодава нескладний: достатньо розчісування кілька разів на тиждень, регулярної перевірки вух, очей і кігтів. Купання — лише за потреби. Вовкодав не має сильного запаху, не линяє інтенсивно.
Найпоширеніші проблеми зі здоров’ям — серцева недостатність, заворот шлунка, дисплазія кульшових суглобів. Тому важливо мати постійний зв’язок із ветеринаром, уникати стрибків, різких поворотів і переїдання. У середньому тривалість життя — 6–8 років. Це небагато, але з правильним підходом пес проживе максимально спокійне, комфортне і гідне життя.
Це собака не для всіх. Але якщо Ви готові до відповідальності, ірландський вовкодав стане Вам тихим, глибоким другом з величезною присутністю поруч.
