Коти посідали особливе місце в культурі Стародавнього Єгипту. Їх шанували як захисників дому, зображували на фресках і скульптурах, а богиню Бастет часто представляли в образі жінки з котячою головою. Тому не дивно, що сучасні породи з витонченим тілом, великими вухами та виразним поглядом нерідко називають єгипетськими.

Проте є важливий нюанс: не кожна порода з «давньоєгипетською» зовнішністю насправді походить із Єгипту. Одні сформувалися безпосередньо в долині Нілу, інші мають зв’язок із місцевими дикими котами, а деякі лише нагадують тварин зі стародавніх зображень. Розглянемо п’ять найвідоміших представників цієї групи.

1. Єгипетський мау

Єгипетський мау — найвідоміша порода, безпосередньо пов’язана з Єгиптом. Її головна особливість — природне плямисте забарвлення. На відміну від порід, у яких плями з’явилися внаслідок цілеспрямованого схрещування, характерний малюнок шерсті мау сформувався природним шляхом.

Це стрункий, м’язистий кіт середнього розміру з довгими задніми лапами, великими вухами та зеленими очима. Плями можуть відрізнятися за формою і розміром, а серед визнаних забарвлень найчастіше зустрічаються сріблясте, бронзове та димчасте.

Єгипетські мау розумні, рухливі та дуже віддані своїй сім’ї. Вони люблять інтерактивні ігри, можуть приносити іграшки та досить легко звикають до прогулянок у шлеї. З незнайомими людьми поводяться обережно, але поруч зі своїм господарем зазвичай стають ніжними й товариськими.

Коротка шерсть мау не потребує складного догляду. Достатньо періодично вичісувати кота м’якою щіткою, стежити за чистотою вух, очей і станом кігтів.

2. Нільська долинна кішка

Нільська долинна кішка, або Nile Valley Egyptian, — це природна популяція домашніх котів, яка протягом багатьох поколінь існувала на території сучасного Єгипту. Зовнішність цих тварин дуже різноманітна: вони можуть бути однотонними, смугастими, плямистими, короткошерстими або мати трохи довшу шерсть.

Нільська кішка поки не має такого міжнародного визнання, як єгипетський мау. Її правильніше називати місцевим природним типом, над збереженням якого працюють окремі волонтерські та фелінологічні організації. Зокрема, програми допомоги підтримують порятунок і прилаштування місцевих єгипетських котів.

Ці тварини формувалися в непростих природних умовах, тому зазвичай вони спритні, уважні та добре пристосовуються до навколишнього середовища. Характер конкретного кота значною мірою залежить від його ранньої соціалізації. Тварина, яка з дитинства контактувала з людьми, може стати лагідним і відданим домашнім улюбленцем.

3. Ширазі

Ширазі — поширена в Єгипті назва довгошерстих котів перського типу. Це не окрема порода, визнана основними міжнародними фелінологічними організаціями, а радше місцевий тип котів, який сформувався внаслідок змішування перських та інших домашніх тварин.

Зовнішність ширазі може помітно відрізнятися. Найчастіше це коти з довгою або напівдовгою шерстю, пухнастим хвостом, округлою мордочкою та великими очима. Ніс може бути як коротким, так і звичайної довжини. Єгипетські організації з порятунку тварин також використовують назву Shirazi для місцевих котів перського типу, що добре показує її побутове значення.

Більшість ширазі цінують за спокійний і лагідний характер. Вони можуть бути менш активними, ніж мау або чаузі, проте охоче граються та люблять увагу людини.

Густа шерсть потребує регулярного розчісування. Без догляду вона швидко збивається в ковтуни, особливо під лапами, на животі, шиї та за вухами. Котів із укороченою мордочкою також необхідно регулярно оглядати й обережно очищати зону навколо очей.

4. Чаузі

Чаузі — велика, атлетична порода, створена на основі схрещування домашніх котів з очеретяним котом Felis chaus. Цей дикий вид живе на великій території, зокрема в долині Нілу. Муміфікованих очеретяних котів знаходили в єгипетських похованнях, тому порода має реальний історичний зв’язок із давнім Єгиптом, хоча сучасна селекційна робота розпочалася значно пізніше.

Чаузі має довгі лапи, витягнуте м’язисте тіло, великі вуха та виразні вилиці. Порода офіційно визнана The International Cat Association.

Майбутньому господарю потрібно враховувати, що чаузі — не декоративний диванний кіт. Йому необхідні високі комплекси, простір для бігу, складні іграшки та щоденні активні заняття. Від нудьги та нестачі уваги такий улюбленець може самостійно знаходити розваги — наприклад, відкривати шафи або досліджувати полиці.

Коротка шерсть чаузі проста в догляді, але виховання та організація безпечного простору потребують значно більше уваги.

5. Абісинська кішка

Абісинську кішку часто включають до переліку єгипетських порід через її схожість із котами, зображеними на стародавніх фресках і статуетках. Вона має струнке тіло, довгі лапи, великі вуха та уважний мигдалеподібний погляд.

Попри характерну зовнішність, називати абісинську кішку безпосередньо єгипетською не зовсім правильно. Історія її походження досі має чимало білих плям, а сучасний породний тип формувався у Великій Британії. Тому її зв’язок із Єгиптом передусім культурний і візуальний. Особливого вигляду абісинській кішці надає тикінг: кожна шерстинка має кілька світлих і темних смуг. Завдяки цьому забарвлення здається теплим, глибоким і ніби мерехтить під час руху.

Абісинці енергійні, товариські та дуже допитливі. Вони прагнуть бути поруч із людиною, спостерігати за її справами й брати участь у всьому, що відбувається вдома. Цим котам потрібні ігри, лазальні конструкції та достатньо уваги. Догляд за короткою шерстю нескладний — зазвичай вистачає легкого вичісування раз на тиждень.

 

Яку єгипетську породу обрати?

Якщо потрібен кіт із підтвердженим зв’язком із Єгиптом і виразним плямистим забарвленням, варто звернути увагу на єгипетського мау. Нільська кішка підійде людям, які готові подарувати дім представнику природної єгипетської популяції. Ширазі сподобається прихильникам пухнастих і спокійних улюбленців, але потребуватиме регулярного догляду за шерстю. Чаузі стане компаньйоном для досвідченої та активної людини, яка зможе забезпечити коту достатньо простору й занять. Абісинська кішка підійде тому, хто мріє про енергійного, контактного улюбленця з витонченою «єгипетською» зовнішністю.

Кожна із цих порід і типів має власну історію, темперамент та потреби. Тому під час вибору важливо орієнтуватися не лише на екзотичну зовнішність, а й на те, наскільки характер і рівень активності кота відповідають способу життя майбутнього господаря.