На станції Кіші в японській префектурі Вакаяма начальницю можна було застати біля квиткового турнікета. Там вона любила сидіти, поки пасажири заходили на платформу й виходили з поїзда. На голові в неї був мініатюрний формений кашкет, а звали її Тама. Триколірна кішка стала настільки відомою, що люди почали їздити на кінцеву станцію спеціально заради зустрічі з нею.
Тама на святкуванні другої річниці свого призначення, 2009 рік. Фото Takobou, Wikimedia Commons, CC BY 2.5.
Як кішка з крамнички отримала посаду на залізниці
Кіші — кінцева станція невеликої залізничної лінії Кішіґава, що з’єднує міста Вакаяма й Кінокава. Лінія відкрилася ще у 1916 році, але з часом пасажирів поменшало. У 2004 році тодішній оператор вирішив її закрити. Місцеві жителі виступили за збереження залізниці, а місцева влада взялася шукати нового перевізника. У 2006 році лінію перебрала компанія Wakayama Electric Railway.
Поки новий оператор облаштовував станцію, виникло питання, якого навряд чи хтось очікував під час зміни перевізника. Поруч із Кіші стояла крамничка, власники якої опікувалися трьома котами. Через перебудову території їхній будиночок довелося перенести. Власник крамниці звернувся до керівника залізниці Міцунобу Кодзіми й запитав, чи можуть коти залишитися на станції.
Кодзіма прийшов познайомитися з котами. Як пізніше розповідали в компанії, його вразив серйозний погляд триколірної Тами. Він вирішив дати їй посаду начальниці станції, а двом іншим котам — посади її помічників. Так у січні 2007 року Тама отримала місце на залізниці, а Кіші — начальницю, яку незабаром упізнавали по всій Японії.
У Тами був навіть робочий графік. Вона проводила на станції шість днів на тиждень, а в неділю мала вихідний. Її улюбленим місцем був квитковий турнікет, повз який проходили пасажири. Саме там найпростіше було побачити начальницю за її звичайною справою — спостерігати за людьми, які приходили й ішли.
Чому пасажири почали їздити до Тами
Новина про кішку, якій залізниця видала формений кашкет, швидко розійшлася Японією. На Кіші почали приїжджати люди, які раніше не мали причини їхати до цієї станції. Згодом про Таму дізналися й за кордоном. Для її шанувальників поїздка невеликою місцевою лінією стала нагодою побачити кішку, яку вони вже знали з фотографій.
У 2008 році губернатор префектури відзначив Таму почесним лицарським титулом за внесок у розвиток туризму. На фото з другої річниці її призначення видно і кашкет, і відзнаку. А в 2013 році залізнична компанія пішла ще далі й надала Тамі почесний титул виконувачки обов’язків президента. Так кішка з будиночка біля крамниці опинилася на чолі компанії, керівника якої колись просили просто знайти їй місце на станції.
Найпомітніша зміна сталася у 2010 році, коли будівлю станції перебудували. Дах отримав два гострі виступи, схожі на котячі вуха, а круглі вікна нагадували очі. Котячу мордочку можна було розгледіти ще з дороги, до того як зайдеш усередину.
За дверима на Таму чекав її власний кабінет. За кілька років питання «Де тепер житимуть коти?» змінилося настільки, що для однієї з них передбачили окреме приміщення в новій будівлі. І саме будівля, спроєктована з огляду на її славу, зберегла котячі риси після того, як Тами не стало.
Станція Кіші після перебудови, 2010 рік. Фото hirorin0505, Wikimedia Commons, суспільне надбання.
Як Нітама перейняла недільну зміну, а потім і посаду
Ще за життя Тами на станції з’явилася інша триколірна кішка — Нітама. Її ім’я означає «Тама Друга». Спочатку вона підміняла начальницю в неділю. Тож навіть у вихідний Тами пасажири могли застати на Кіші кішку при виконанні обов’язків.
У 2015 році Тама померла. Компанія посмертно присвоїла їй звання почесної довічної начальниці станції, а посаду передала Нітамі. На платформі облаштували невелике святилище на честь Тами — там само, куди роками приїжджали люди, щоб побачити її.
Коли дивишся на фото Тами, легко зрозуміти, чому запам’ятався саме кашкет. Та найкраще її історію розповідає сама станція. Спочатку біля неї стояв маленький будиночок, який довелося перенести. Згодом у новій будівлі з’явився цілий кабінет для кішки, а над входом виросли котячі вуха. На Кіші й сьогодні можна впізнати, кому завдячує своїм виглядом ця станція.
