Уявіть ситуацію: ви показуєте собаці на порожню миску й переконуєте її, що смаколик саме там. Один раз вона, можливо, повірить. А що буде, якщо ви обманете її знову?

Виявляється, собаки не настільки довірливі, як може здатися. Вони уважно спостерігають за поведінкою людей, запам’ятовують, хто давав правильну інформацію, а кому краще більше не довіряти.

Але чи означає це, що собака справді розуміє брехню?

Один раз обдурили — наступного разу собака вже сумнівається

В одному з найвідоміших експериментів собаці показували два контейнери. Людина вказувала на той, у якому була їжа, і собака знаходила винагороду.

Потім людина навмисно вказувала на порожній контейнер.

Коли після цього та сама людина знову правильно показувала, де лежить їжа, собаки вже значно рідше слідували її підказці. Тобто вони врахували попередній досвід і змінили ставлення до джерела інформації.

Фактично собака ніби робила висновок:

«Минулого разу ти мене підвів. Чому я маю вірити тобі зараз?»

Це особливо цікаво тому, що собаки зазвичай дуже добре реагують на людські жести. Вони стежать за напрямком погляду, положенням тіла та вказівним жестом. Але довіра до людини не є абсолютно автоматичною — попередній досвід має значення.

Звичайно, це не означає, що собака думає про брехню так само, як людина. Ми не можемо стверджувати, що в її голові виникає думка: «Ця людина брехун». Але експерименти показують, що собаки здатні оцінювати надійність людини та коригувати свою поведінку.

Собаки можуть розрізняти помилку та навмисну дію

А ось тут стає ще цікавіше.

В іншому експерименті дослідники перевіряли, чи бачить собака різницю між ситуаціями, коли людина не хоче дати їй їжу, і коли людина не може цього зробити.

В одному випадку експериментатор навмисно забирав винагороду назад. В інших випадках людина начебто хотіла дати їжу, але випадково впускала її або фізично не могла передати через перешкоду.

Поведінка собак у цих ситуаціях відрізнялася. Дослідники дійшли висновку, що собаки принаймні певною мірою здатні розрізняти навмисні та ненавмисні дії людини.

Тобто для собаки може мати значення не лише результат:

«Я не отримав смаколик».

Вона також звертає увагу на обставини:

«Людина не змогла його дати» або «людина навмисно його не дала».

І це вже робить стосунки собак із людьми значно складнішими, ніж проста система команд і винагород.

То собака справді знає, що ви брешете?

Найчесніша відповідь: іноді собака може зрозуміти, що ваша інформація неправильна, і навіть перестати вам довіряти, але це ще не доводить людського розуміння поняття брехні.

У великому експерименті за участю 260 собак тварини спостерігали, як їжу перекладали з однієї миски в іншу. Потім людина давала їм неправильну підказку.

Реакція собак залежала від того, що саме бачила людина, яка давала пораду. Дослідження показало, що собаки враховували доступ людини до інформації та нерідко ігнорували неправильні підказки. Водночас автори обережно зазначають, що поведінку собак не слід автоматично прирівнювати до повного людського розуміння чужих переконань або намірів.

І тут виникає дуже цікава думка:

“Можливо, собака не розуміє слово «брехня». Але їй це й не потрібно.”

Вона пам’ятає:

  • хто давав правильні підказки;
  • хто виявився ненадійним;
  • хто ділиться їжею;
  • хто лише робить вигляд, що кидає м’яч;
  • і хто вже п’ять разів сказав «гуляти», але досі сидить на дивані.

Собаки тисячоліттями живуть поруч із людьми. За цей час вони стали надзвичайно уважними спостерігачами за нашою поведінкою.

Тому наступного разу, коли ви зробите вигляд, що кинули м’яч, а він залишиться у вас за спиною, пам’ятайте: можливо, перший раз спрацює.

Але собака теж робить висновки. І ваша репутація вже під загрозою.