Шоколадний йорк, або йоркська шоколадна кішка, привертає увагу насичено-коричневою шерстю, ніби забарвленою какао. Попри аристократичний вигляд, її історія почалася не в знаменитому розпліднику, а на звичайній американській фермі.

Сьогодні про цю кішку часто пишуть як про дуже рідкісну породу. Проте точніше сказати, що її сучасний статус залишається невизначеним: активних племінних ліній майже не залишилося, а найбільші міжнародні фелінологічні організації породу не визнають.

Походження шоколадного йорка

Історія породи розпочалася 1983 року на козячій фермі Джанет Чіфарі у штаті Нью-Йорк. У її чорно-білої довгошерстої кішки Блекі та чорного довгошерстого кота Смокі народилося незвичайне кошеня з коричневою шерстю. Кішечку назвали Брауні — «Коричнева».

Пізніше від Брауні отримали інших кошенят із подібним забарвленням та напівдовгою шерстю. Джанет почала цілеспрямовано закріплювати ці ознаки, а нову породу назвала York Chocolate: на честь штату Нью-Йорк та її головної особливості — шоколадного кольору.

На початку 1990-х років порода отримала експериментальний, а згодом чемпіонський статус у невеликих північноамериканських фелінологічних організаціях. Однак CFA, TICA та FIFe шоколадного йорка не визнали. За доступними історичними даними, остання відома заводчиця припинила програму розведення у 2016 році, тому невідомо, чи збереглися сьогодні чистопородні представники з підтвердженим походженням.

Як виглядає шоколадний йорк

Це кішка середнього або великого розміру з видовженим, міцним і добре розвиненим тілом. У неї великі, трохи нахилені вперед вуха, пухнастий хвіст та овальні очі золотистого, горіхового або зеленого відтінку.

Головна окраса йорка — тонка, блискуча та шовковиста напівдовга шерсть. На плечах вона коротша, а ближче до спини, боків і хвоста стає довшою. Навколо шиї може формуватися невеликий пухнастий комір.

Історичні стандарти передбачали чотири варіанти забарвлення:

  • суцільне шоколадне;
  • суцільне лілове;
  • шоколадне з білим;
  • лілове з білим.

Кошенята могли народжуватися світлішими та мати ледь помітні смуги. Остаточний глибокий колір шерсті формувався приблизно до 12–18 місяців.

Важливо: не кожна коричнева пухнаста кішка є шоколадним йорком. Шоколадне забарвлення зустрічається й у домашніх безпородних котів, а належність до породи підтверджує лише родовід від зареєстрованих племінних ліній.

Характер шоколадного йорка

Йорків описували як лагідних, допитливих і відданих людині котів. Вони любили перебувати поруч із родиною, спостерігати за домашніми справами та зустрічати господарів біля дверей. Водночас фермерське походження подарувало їм активність і добре розвинений мисливський інстинкт.

Це не мовчазна прикраса дивана. Такій кішці потрібні рухливі ігри, місця для лазіння, можливість досліджувати оселю та регулярно спілкуватися з людьми. Представникам породи також приписували цікавість до води, хоча ця риса, як і характер загалом, могла відрізнятися у кожної тварини.

 

Догляд за шерстю

Шерсть шоколадного йорка вважалася відносно нескладною у догляді, оскільки мала шовковисту структуру й не повинна була легко збиватися. Проте напівдовгий покрив усе одно потрібно регулярно розчісувати, особливо за вухами, під лапами, на грудях і пухнастому хвості.

Періодичний догляд допомагає:

  • видалити відмерлу шерсть;
  • запобігти утворенню ковтунів;
  • зменшити кількість волосся, яке кішка проковтує під час вилизування;
  • вчасно помітити подразнення шкіри або паразитів.

Інформації про характерні спадкові захворювання шоколадного йорка недостатньо. Це не доводить, що порода не мала генетичних проблем: її популяція була надто малою, щоб отримати надійну статистику. Тому твердження про «винятково міцне здоров’я» цієї кішки варто сприймати обережно.

 

Чи можна придбати шоколадного йорка сьогодні?

Знайти справжнього шоколадного йорка надзвичайно складно. Оголошення про продаж коричневого довгошерстого кошеняти ще не підтверджує його належності до породи. Без родоводу та документально простежуваної племінної лінії це може бути просто домашня кішка рідкісного шоколадного забарвлення.

Шоколадний йорк залишається цікавим епізодом в історії фелінології: порода, яка почалася з одного незвичайного фермерського кошеняти, отримала власний стандарт, але так і не стала масовою. Можливо, саме тому вона досі здається такою загадковою — кішкою кольору шоколаду, яку сьогодні значно легше зустріти на старих фотографіях, ніж у справжньому розпліднику.